Анотація "Світлокопія", Шарлотте Кернет
«Світлокопія» — молодіжний роман німецької письменниці Шарлотте Кернер, який здобув світову популярність та приніс авторці національну премію. Книжку переклали 14 мовами, а також екранізували в 2004 році.
У романі авторка описує недалеке майбутнє, де клонування людей стає можливим. Геніальна і самозакохана композиторка та піаністка Іріс Зеллін, довідавшись про свою невиліковну хворобу, просить клонувати її, бо хоче народити не просто дитину, а свою ідеальну копію. Та чи народжена дівчинка Сірі, від імені якої ведеться розповідь, — це лише точне віддзеркалення геніальної матері, чи особистість з власними емоціями, почуттями і прагненнями? Хто чи що таке клон? Чи є у нього душа чи це лише світлокопія без власної волі і бажань? Та чи має право «оригінал» вимагати, щоб клон проживав його, а не своє життя? Це психологічний і сповнений внутрішньої динаміки роман про майбутні відкриття, до яких вже варто готуватися, про питання біоетики, авторитаризм батьків та одвічне протистояння поколінь.
"Світлокопія" — книга, що зробила авторку Шарлотте Кернер відомою, а також вразила читачів настільки, що на батьківщині письменниці її було включено до шкільної програми. Ця книга доволі реалістична, але все-таки містить у собі певні елементи наукової фантастики. Події відбуваються у недалекому майбутньому (настільки недалекому, що воно вже встигло стати минулим для сучасних читачів), коли клонування людини уже не вважається чимось табуйованим і нездійсненним.
У книзі дві головні героїні — талановита музикантка Іріс, яка, дізнавшись про свою хворобу, вирішила себе клонувати, а також її клон — Сірі. Це історія доволі незвичайної і часто просто незрозумілої взаємодії між двома людьми, які одна одній доводяться водночас і матір'ю і дитиною, і сестрами, і клонами. Авторка доволі серйозно заглиблюється у внутрішній світ клонованої дівчинки Сірі і досліджує її почуття, які є доволі суперечиливими — з одного боку, вона не уявляє себе окремо від "оригіналу", постійно почувається несправжньою і неповноцінною, а з іншого — робить відчайдушні спроби відокремитися.
Історія викликає неоднозначні відчуття, збурює дивні емоції. Мені сподобалася дещо дивна, меланхолійна манера оповіді авторки, мене зачепили переживання головної героїні, але ця невеличка за обсягом книга далася мені нелегко.