Книги В'язання та вишивка
Книги про в’язання і українську вишивку
Рукоділля здавна було традиційним жіночим ремеслом. Воно передусім стосувалося виготовлення одягу, предметів побуту. Дівчина-майстриня неабияк цінувалася, а її «творчий доробок» ставав чудовим приданим та передавався у спадок. Характерно, що в наші часи полиці магазинів буквально завалені одягом, текстилем на різний смак: є і повсякденні, і урочисті речі, і дуже дороговартісні брендові. Проте рукоділля нікуди не зникло, воно просто перетворилося зі звичного жіночого ремесла на хобі. Адже так приємно носити те, що виготовив сам.
Зокрема, дуже велику популярність має в’язання. Йому присвячені різноманітні журнали, альбоми, проводяться навіть конкурси на відповідну тему. Ця техніка рукоділля має багато варіантів виконання – спицями, гачком, макраме і т.д. Звісно, у кожної майстрині чи майстра є особливий авторський стиль, індивідуальні нотки. В’язані вироби є дуже модними зараз. Тим паче, що вони такі актуальні, коли на вулиці холод! Не дивно, що светри, шкарпетки та шарфи, виготовлені такою технікою, навіть дарують на новорічні свята рідним під ялинку. Відповідно, книги з в’язання є своєрідними інструкціями та містять детальні методики цього процесу.
Дуже популярною на теренах України є і вишивка. Вона завжди була не просто ремеслом, а мала глибоке фольклорне підґрунтя. Згадаймо численні народні пісні, думи. Сорочка, рушник – ці речі не лише належали до предметів побуту, але й виконували календарно-обрядові функції. Їх використовували при народженні дитини, при вступі до шлюбу, перед відправленням у далеку дорогу і під час церемонії похорону. Книги з вишивання розповідають про різні техніки та особливості цього процесу та здебільшого супроводжуються детальними ілюстраціями. Вони підійдуть як досвідченим майстрам справи, так і новачкам.
Узори і мотиви
Безперечно, кожен регіон України має свою етнокультурну специфіку. Найточніше її виражають різноманітні узори і мотиви. Вони притаманні тому чи іншому регіону та являються його «обличчям», візитною карткою. Етнолог-професіонал визначає їх з першого погляду. Крім того, вишивку можна диференціювати за технікою виконання візерунків, їх розміщенням. Також треба зауважити, що й самі візерунки нерідко виступали оберегами й талісманами та виконували сакральну роль. Те, що готувалося для свята чи певної церемонії, ніколи не використовувалося у будень.
Література даного напрямку представлена низкою видань. Вони мають як прикладний характер, так і направленість фольклорних досліджень – зокрема у плані опису Борщівської вишиванки, котрої нині налічується більше 100 різновидів. Загалом серед літератури по рукоділлю ми можемо відзначити такі книги:
- Лідія Бебешко «Вишивальні традиції України: «білі» та «писані» сорочки». Книга навчить вишивці білих та чорних писаних сорочок, містить численні моделі цих сорочок. Читачі дізнаються про особливості крою, орнаментів, колористики в залежності від регіону України.
- Раїса Захарчук-Чугай « Українська вишивка». Видання являє собою альбом, в котрому розміщені ілюстративні матеріали різних вишивок з теренів України. Воно підійде не лише пересічним читачам, але й фахівцям з етнології, культурології та мистецтвознавства.
- Хітомі Шіда «Секрети японських візерунків. 260 схем для плетіння спицями». Видання містить 260 спеціальних візерунків для плетіння спицями. Вони супроводжуються ґрунтовними авторськими інструкціями та неодмінно зроблять ваш стиль неповторним.
Цю та іншу літературу ви зможете придбати у мережі магазинів «Книгарня «Є»». Ми гостинно чекаємо наших покупців!