До краси
| Автор | Давід Фоенкінос |
|---|---|
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Перекладач | Ірина Славінська |
| Рік видання | 2019 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 256 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.297 |
| ISBN | 9786176797395 |
| Формат | 130x205x21мм |
| Серія книг | Художня проза |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Ні |
| Перекладна | Так |
Анотація "До краси", Давід Фоенкінос
Маленький етюд у рожевих тонах
І хоч колір обкладинки більше нагадує бузковий, а сама історія ніяк не пов'язана із видатним Шерлоком Холмсом та розслідуваннями — ця назва, здається, ідеально підкреслює тендітність та ніжність "До краси".
Краса дає полегшення, але чи допоможе мистецтво полегшити ті душевні страждання, що терзають головних героїв? Здається, їм ніколи не буде кінця. Легкий французький шарм оповіді не може не підкорити серце, тим більше, що, незважаючи на заплутаний сюжет, книга дуже легко читається — просто за вечір. Історія Антуана переплітається із історією молодої дівчини — мисткині. Крихка душа, яку так легко змусити страждати. Та як вони пов'язані? І що такого він зробив, що не може себе пробачити?
Головний герой використовуватиме безліч способів заглушити голос серця: відлюдькуватість, мовчання, жінки та мистецтво. Але лише визнання і спроба все залагодити допоможуть йому знайти спокій...
Невже одна лиш подія, може змусити людину так вчинити? Та це не була миттєва слабкість. Біль накопичується всередині нас весь час і одного дня все ж таки має вибухнути. Особливо після такого...
Тендітність, крихкість і огида. Довгі місяці у ліжку. Депресивна летаргія. А що ви знаєте про біль?
До чого прагне зранена душа?
Чиясь – до пляшки, чиясь – до дружнього плеча, а душа Антуана Дюріса – до краси. Лиш у синтезі з мистецтвом можна відчути справжню легкість, невагомість та піднесення. Однак, мистецтво здатне як врятувати, так і знищити. Яку роль відіграє воно у житті головного героя та чому змушує його покинути роботу викладача мистецтв і влаштуватися звичайним доглядачем картин у музеї Орсе, дізнаєтеся після прочитання і будете неабияк здивовані.
Твори французьких письменників завжди викликали у мене неоднозначні почуття. Їх манера написання, гумор сюжетна лінія інколи залишають після себе більше запитань, ніж відповідей. Однак цього разу я була приємно здивована. Хоч книга і написана здавалось би надто просто та без зайвих чуттєвостей, враження вона справила доволі хороше. Так, їй не вистачає трішки глибини, вона доволі поверхова, але за рахунок цікавої сюжетної лінії зберігається певний баланс.
Історія Антуана доволі незвична. Хотілося чимшвидше дізнатися, що ж такого страшного він приховує та що змушує його тікати від власного життя. Щоправда, головною я все ж вважаю лінію Камілли, адже саме її історія призвела до дивних вчинків Антуана. І саме в розповіді про неї автор підіймає надзвичайно важливу та складну тему, про яку не варто мовчати, адже потім може виявитися запізно.
Є ймовірність, що після прочитання ви зацікавитеся художнім мистецтвом. Я, наприклад гуглила усі картини та біографії відомих художників, про яких згадувалося на сторінках книги. Особливо цікаво було дізнатися історію стосунків Модільяні та Жанни Ебютерн. До речі, саме його картину Антуан обирає собі у якості музи та споглядає її з дня на день.
Окремо хочу відзначити чудове оформлення від Видавництва Старого Лева та талановитої дизайнерки Анастасії Стефурак. Зізнаюсь, саме дизайн зіграв немаленьку роль у виборі книги. Тож, якщо вас цікавлять незвичні сюжети та ви любите, щоб інтрига тримала до останньої сторінки- сміливо раджу до прочитання!
