Поети Празької школи. Срібні сурми

Антологія Празької школи

До антології увійшли твори угрупування поетів української еміграції 1920-30-х років ХХ століття, яке ввійшло в історію літератури під назвою «Празька школа». Упорядник антології, автор вступного слова і біографічних довідок Микола Ільницький.

До антології увійшли:

вірші Олеся Бабія (1897-1975) в тому числі ранні вірші, які були написані, ще до еміграції в Прагу, але найголовніше - марш «Родились ми великої години…», який переміг на конкурсі славнів Організації Українських Націоналістів в 1930 році, коли сам автор перебував під арештом за свої погляди;

вірші Андрія Гарасевича (1917-1947) чий доробок доволі невеликий - збірка «Сонети» і книга «До вершин» через ранню смерть поета, але дуже споріднений з поезію Богдан-Ігоря Антонича;

вірші Максима Гриви (він же Загравний) (1903-1931) уродженця Чернігівщини, який після поразки УНР був інтернований у польські табори, де захворів туберкульозом, який зрештою і став причиною ранньою смерті поета. Загравний як і Олесь Бабій був учасником Першого Конгресу ОУН;

вірші Юрія Дарагана (1894-1926). Упорядник попереджає, що Дараган помер до офіційного заснування Празької школи, але є її попередником. Уродженець Єлисаветграда (тепер Кропивницького) в роки УНР командував кулеметною сотнею і як Максим Грива в польських таборах для інтернованих захворів туберкульозом і змучений хворобою рано пішов з життя;

вірші Івана Ірлявського (він же Рошко) (1919-1942) із с. Ірлява на Закарпатті в 1939р. в рядах Карпатської січі йшов в бій за Карпатську Україну. Член Проводу ОУН був заарештований разом з Оленою Телігою в Києві і розстріляний;

вірші Юрія Клена (він же Освальд Бургардт) (1891-1947), який в 1921р. дивом уник червоного терору, а в 1931р. виїхав у Німеччину, під час Другої світової війни служив перекладачем в вермахті;

вірші Юрія Липи (1900-1944), який в 17 років бився на Куліковому полі в Одесі проти червоногвардійців, а після поразки УНР вимушений був емігрувати, став доктором і автором геополітичної доктрини України, був забитий на смерть за працю на УПА;

вірші Наталі Лівицької-Холодної (1902-2005), яка за свою першу збірку «Вогонь і попіл» була розкритикована через еротику за відхід від суспільної проблематики і християнської моралі;

вірші Оксани Лятуринської (1902-1970), яку важають головною послідовницею історично-поетичних мотивів Юрія Дарагана;

вірші Галини Мазуренко (1901-2000), яка народилась в петербурзькій професорській родині, але воювала в армії Петлюри, була нагороджена «Хрестом залізного стрільця»;

вірші Леоніда Мосендза (1897- 1948) – поета філософських рефлексій;

вірші Ірини Наріжної (1902-1978) чиє ім’я після еміграції в Австралію було майже забуто;

вірші Олекси Стефановича (1899-1970) серед яких варто виділити вірш «Крути»;

вірші Миколи Чирського (1903-1942) якого називають поетом фастівського мотиву вічного пошуку;

вірші Євгена Маланюка (1897-1968), Олега Ольжича (1907-1944) та Олени Теліги (1907-1942) чия творчість добре відома шанувальникам української поезії.