Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/catalog/psykholohiya/den-shcho-navchyv-mene-zhyty/
На цей email буде вислано ваш пароль
або
Увійти
Увійти в інтернет-магазин
Зареєструватись за допомогою
або
Увійти
День, що навчив мене жити
Є в наявності
120 грн
Купити

Швидка покупка

День, що навчив мене жити

Код товару: ІМ-00113664

3.3333333333333
Відгук 3
Рік видання: 2019
Мова: Українська
Обкладинка: Тверда
Кількість сторінок: 288
ISBN: 9786171250901
Перекладач: Марія Абрамова
Формат: 125x170мм
Читати усі характеристики

Анотація

Хто з нас не чекав того дня, який змінив би наше життя? Сонячний вихідний, сповнений теплих барв і позитивних емоцій. Ми уявляємо приємну прогулянку пірсом, звідусіль чутно сміх і невимушені розмови людей довкола. Аж раптом вас хапає за руку молода циганка… «Я прочитаю твоє майбутнє», - каже вона. Ви посміхаєтеся так, наче почули нісенітницю, але руки не прибираєте. Хай там як, жодне передбачення не зіпсує цього дивовижного недільного дня. Однак пророцтво циганки перевертає ваше життя догори дриґом, бо, можливо, цей день — останній. Та хіба таке можливо?..

Читати все
Відгуки
Анна

Я довго відкладала читання цієї книги, майже пів року, вона мені не заходила і я себе не силувала, бо вірю що для кожної книжки є свій час. Так от, я прочитала її за пару днів, читала майже не відриваючись, книга підштовхує замислитися про речі, які дійсно роблять нас щасливими, речі які треба шукати всередині... Достатньо змінити себе і зміниться світ навколо тебе. Рекомендую і книгу і автора)

Андрій

Це вже 2-га книга Лорана Гунеля, мною прочитана. Автор пише так, що з його історії можна щось навчитися. Поставити себе на місце Джонатана, виникає цікавість, що зробив би ти після почутого. Погоджуюсь з цитатою - "Людина усвідомлює сама себе лише в межових ситуаціях".

Анна

Не сподобався переклад, та і книга загалом нуднувато написана.

Рецензії
Ірина

Книга, що навчила мене жити

Маленька, ледь не кишенькового формату книга, маленькі, обережно виведені, наче від руки, літерки: всього близько 300 сторінок, але ці триста сторінок хочеться "проковтнути" за вечір, і в той же час, хочеться, щоб вони ніколи не закінчувались...

Ця історія зворушила б навіть кам'яну брилу, якби та, звісно вміла читати чи хоча б слухати.

Декілька перших розділів здаються нісенітницею: нічого особливого не відбувається і здається, що і не відбудеться. Ти змушуєш себе читати короткі, лаконічні речення, яких надто багато і мозок просто відмовляється все це сприймати. Врешті-решт ти закидаєш "День, що навчив мене жити" далеко на книжкову полицю і день, який навчив би тебе жити так і не настає: терпляче чекає, поки ти знову візьмешся за припалу пилом книгу і дочитаєш все до останнього слова — тоді й прийде його час.

Філософія тітоньки Марджі ще довго не виходитиме тобі із голови, ультрамариновий океан виднітиметься перед очима, пахощі жимолості та клематисів згадуватимуться, як і присмак кави з краплею віскі, хоч це і було не з тобою — ти все одно все відчуєш!

Зрештою, це книга, яку хочеться розібрати на цитати й всю, до останнього слова, переписати в старий потертий блокнот, де зберігаєш ті самі улюблені уривки, що запалили вогник у твердому, як кам'яна брила, серці.