Анотація "Найдовша подорож", Оксана Забужко
Що лишається письменникові, коли війна висмикує його з робочого кабінету і виносить у повітря, в чужу країну, в наскрізне «ніде» між небом і землею, ставлячи на паузу?.. Пам’ять. Мова. Запас нерозказаних історій.
У своєму новому есеї, написаному для західної публіки, Оксана Забужко розглядає витоки сьогоднішньої російсько-української війни у двох часових вимірах — тридцятилітньому і трьохсотлітьому, перемежовуючи їх власними спогадами про те, як необлічима сума людських воль здатна змінити хід історії.
Читати все
Про книжку "Найдовша подорож"
Російське вторгнення з лютого 2022 року на наші терени, котре стало повномасштабним та особливо агресивним за весь перебіг періоду війни з 2014 року, актуалізувало низку тем у мистецтві та, зокрема, в літературі. Письменники, поети, мислителі звертаються до даної проблеми не лише з точки зору сьогодення, але й у історичній ретроспективі. Відповідно, вагома увага відводиться російсько-українським взаємовідносинам упродовж століть – їх динаміці та еволюції. Саме такий напрямок має і книга Оксани Забужко «Найдовша подорож». Вона написана у формі есе та адресована, в першу чергу, західному читачу, котрий, зростаючи у своєму соціокультурному просторі, здебільшого знає про ці взаємовідносини доволі поверхневу інформацію. Відповідно, письменниця, поєднуючи історичні відомості про російсько-українські складні стосунки впродовж трьохсотріччя з власними рефлексіями, спогадами та екстраполюючи все це на події сьогодення, вибудовує складну авторську канву.
Як вже було сказано, книга Оксани Забужко в першу чергу адресувалася західним читачам, проте з нею, звісно, варто познайомитися і нашим співвітчизникам. Це видання можна придбати в мережі магазинів «Книгарня «Є»» в розділі есеїстики. Там, до речі, наявна ще низка літератури, що містить різноманітні інтелектуальні рефлексії. Книга доступна як на сайті, так і в звичайному магазині.
Здається, на цю книгу, з усього асортименту, найбільше відгуків!
Читати всеНапевно тому, що книга не лишає байдужим! Воно й не дивно, адже всі ті події, які описані в есеї, досі болять, це відкрита рана, яка постійно кровить…
Це моя перша книга про події Великої війни, написана і прочитана після 24 лютого… не тому, що не цікаво, а тому що я не маю моральних сил переживати це знову і знову... Я і так маю «квитки в першому ряду», я все бачу, відчуваю і памʼятаю. Проте вирішила зробити вийняток для пані Оксани і ніскілечки не жалкую! Крім рефлексій стосовно того, як же можна було не звертати уваги на наближення такої катастрофи, книга дуже мотивуюча! Вона вселяє надію на те, що цього разу, після трьохста років страждань і поневолення, ми, відчувши впродовж 30 років незалежності пʼянкий смак свободи та перебування у власній державі, нарешті переможемо імперію зла! Бо іншого вибору у нас в цій екзистенційній війні немає! Нарешті ця найдовша подорож, не лише для пані Оксани (яка, їдучи на три дні, змушена була подорожувати місяцями), але і для нас, українців, на шляху до своєї суті, історії, памʼяті, має скінчитися «пануванням у своїй сторонці».
Не вбиті за двадцяте століття, ми справді стали сильніші: сила життя - сила росту, любови й свободи - по нашій стороні. (с)
Забужко - це база.
Стільки любові до України...
Чітко, професійно, без зривів на пафос, ненависть чи лють. Як малим дітям - спочатку по букві, потім по слову, а потім такий вихор думок та висновків! Я у захваті!
Дарую рідним та близьким, раджу всім, з ким спілкуюсь.
Дякую, пані Оксана!
Читається просто, на одному диханні. Той хто раніше цікавився історією трохи глибше за шкільну програму - то звісно вона не стане сенсаційним відкриттям. Але як екстракт історичного періоду висвітлений через призму життя і досвіду Української письменниці - книга варта уваги, хоча б для того щоб в черговий раз нагадати самому собі - хто Ми, і чому це наше "Ми" прагнуть увесь час зтерти з підручників історії.
Книга не сподобалась, нічого нового не знайшла для себе в ній
Як завжди змістовно і емоційно.Рекомендую.Дякую.