Зачакловані світи Ольги Токарчук, або Незнане існує

Якщо порівнювати з «Книгами Якова», «Химерні оповідання» Ольги Токарчук – доволі тонка книжка, що має 208 сторінок і складається з 10 оповідань. 

Але книжок багато – кожна потребує нагоди та відповідного збігу обставин. 

Адже складно зробити позначку «Done» навпроти пункту «Почитати Ольгу Токарчук» і піти далі, коли розумієш, що «йти далі» – певною мірою означає продовжувати читати Токарчук.

Впізнаваний стиль Ольги Токарчук триває і в «Химерних оповіданнях». Досвід польської письменниці як практикуючого психолога є рідкісна здатність вживатись у персонажів різних епох (хай навіть подекуди вигаданих) і майстерно, на позір просто, говорити їхніми вустами. За буденністю і легкістю оповіді приховуються речі, що бентежать, жахають і дивують.

Так, оповідання «Календар людських свят» будується навколо загадкової істоти Монодікос, що з'явилася триста дванадцять років тому у пустелі, віддалась в руки людей і відтоді все зло світу було затримане. Або ж ці світи можуть нагадувати гібрид міфологічних мотивів з футуризмом: в оповіданні «Transfugium» ідеться про, ймовірно, майбутнє, у якому ідеї, що передчував ще Овідій у «Метаморфозах», стають реальністю, а ескапізм є переходом у середовище інше, ніж людське.

Ці світи також можуть майже нічим не відрізнятися від реального історичного періоду окремої країни. Скажімо, в оповіданні «Зелені Діти» події розгортаються 1656 року у Речі Посполитій. Шотландський медик приїздить на запрошення дружини короля Яна Казимира. За словами оповідача, він пішов «слідами Декарта і подався на рубежі Європи». На Річ Посполиту саме в той час нападають шведські та московські війська, «ще раніше на Русі повставали незадоволені селяни».

Подекуди ці світи можуть бути майже повною копією нашого, окрім невеликої деталі. Усі шкарпетки в оповіданні «Шви» мають шов, що біжить від пальців до гумки. Це бентежить головного героя, оскільки раніше він цього не помічав. Або в одному зі світів, створених Ольгою Токарчук – оповіданні «Консерви» – немає нічого аж такого незвичайного, проте присмак дивини залишається. 

Хай «Химерні оповідання» – вигадка, проте ця вигадка синтезована з історичними, міфологічними, футуристичними, релігійними мотивами. Через це зміст жодного з оповідань не сприймається як такий, що в принципі не може бути. «Химерні оповідання» – про те, що Незнане існує.