Володимир Винниченко. Щоденники (1943—1951). Том 2
| Автор | Володимир Винниченко |
|---|---|
| Видавництво | Фоліо |
| Рік видання | 2024 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 480 |
| Обкладинка | Тверда |
| ISBN | 9789660385740 |
| Формат | 145x215xмм |
| Серія книг | Мемуари та щоденники |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Ні |
| Перекладна | Ні |
Анотація "Володимир Винниченко. Щоденники (1943—1951). Том 2", Володимир Винниченко
Це видання містить досі невідомі широкому читацькому загалу щоденникові нотатки, зроблені В. Винниченком у 1943–1951 роках. Змушений жити вдалині від батьківщини, він у своїх записах аналізує свої колишні вчинки, піддає нищівній критиці політику РКП і КП(б)У, згадує яскравих особистостей, з якими йому довелося зустрітися в житті, розмірковує на тему, хто такий геній, творець, переживає через загрозу світової війни та протистояння між Заходом і Сходом…
Українські читачі мають унікальну можливість познайомитися з найцікавішими уривками з щоденників Володимира Винниченка.
Книга «Володимир Винниченко. Щоденники (1943—1951). Том 2» — це надзвичайно важливе літературне явище, котре дозволяє читачеві зануритися в особистий світ одного з найвидатніших українських письменників та публічних діячів XX століття. Володимир Винниченко (1880—1951) був не тільки творчою особистістю, а й політиком, ідеологом, який здійснював різні, іноді дуже суперечливі вчинки і пережив драматичні історичні періоди, опинившись у самому центрі боротьби за незалежність України. У цьому томі зібрані його нотатки з часів 1943—1951 років, останнього десятиліття його життя, яке він змушений був провести в еміграції, далеко від батьківщини.
Це видання дає можливість поглянути на Винниченка в часи, коли його творчість, як і його особисте життя, опинилися на роздоріжжі. Щоденники відображають не лише процес внутрішнього самопошуку, а й глибоку рефлексію на історичні події, в яких він брав участь, а також на своє місце в українській і світовій культурі.
Один із найяскравіших аспектів вказаного тому — це відображення глибокої духовної кризи Винниченка, його боротьби з власним сумнівом та розчаруванням у політичних ідеалах, котрі він так активно підтримував у минулому.
