Ким ми були
| Автор | Валерій Пузік |
|---|---|
| Видавництво | Vivat |
| Рік видання | 2025 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 272 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.307 |
| ISBN | 9786171712805 |
| Формат | 135x205x20мм |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Так |
| Перекладна | Ні |
Анотація "Ким ми були", Валерій Пузік
Валерій Пузік поєднує документальну точність із художньою рефлексією, фіксує спогади, сни, розмови й відчуття, що, як уламки реальності, складають мозаїку досвіду українських воїнів, митців, добровольців. Це історія не тільки про боротьбу, а й про внутрішні метаморфози — від юнацької мрійливості до загартованості війною, від позивних до спроби повернути собі ім'я.
Валерій Пузік – український митець і письменник, народжений на Хмельниччині 1987 року. У 2014 році автор залишив цивільне життя і став добровольцем, служив у батальйоні «Правий сектор» протягом семи місяців, переживши втрату побратимів та тяжкі бойові моменти. Цей досвід глибоко вплинув на його роботи, а книга «Ким ми були» стала документальним і художнім свідченням пережитого, відображенням змін, які відбуваються у свідомості людей.
«Ким ми були» показує життя і смерть у зоні бойових дій, поєднуючи реальні історії з внутрішніми переживаннями героїв. Тут звучать голоси людей із різних міст – Авдіївки, Львова, Одеси, Херсона – і навіть Чорного моря, де щодня переплітаються страх, надія та миті спокою. Далі та Рута, протестувальники і пацифісти, живі та загиблі – їхні історії переплітаються у складну мозаїку досвіду.
Книга створює відчуття напруженості та присутності, водночас ставлячи питання про цінність життя, роль мистецтва і пам’ять про загиблих. Вона показує внутрішню боротьбу та метаморфози героїв, їхнє прагнення повернути собі ідентичність і зберегти людяність навіть у найважчих обставинах.
Цей та інші твори Валерія Пузіка українською мовою виходять у видавництва «Vivat». Купити цю книгу ви можете, оформивши замовлення на сайті або завітавши до офлайн-магазинів мережі, де видання знаходяться на полицях розділу «Воєнна проза». Також варто звернути увагу на «Ще до птахів».
