Кульбабове вино (Горизонти фантастики: диван)
| Автор | Рей Бредбері |
|---|---|
| Видавництво | Богдан |
| Перекладач | Володимир Митрофанов |
| Рік видання | 2022 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 328 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.312 |
| ISBN | 9789661012676 |
| Формат | 125x205x24мм |
| Серія книг | Горизонти фантастики: диван |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Ні |
| Перекладна | Так |
Анотація "Кульбабове вино (Горизонти фантастики: диван)", Рей Бредбері
Рей Бредбері зачаровує з перших слів, а книга «Кульбабове вино» занурює у світ зі своєю абсолютно особливою атмосферою. Такі книги потрібно відчувати, вони дарують цілий ряд неймовірних емоцій і назавжди залишають шматочок літа в душі.
Книга Рея Бредбері «Кульбабове вино» дає можливість прожити ціле літо з двома братами Дугласом і Томом та спостерігати за життям їхнього маленького містечка, у якому, на перший погляд, нічого не відбувається. Для них літо незмінно асоціюється з кульбабами, які збирають для вина, з новими тенісними туфлями, в яких криється диво, феєрверком, збором винограду та іншими розвагами. Вони вирішують записувати всі події літа і свої думки про них, тому що Дуглас зрозумів одну істину. Він живе. Відгуки на книгу «Кульбабове вино» підтверджують захоплення читачів творчістю Рея Бредбері, тому що вино з кульбаб – це одночасно і метафора його творчості. Автор майстерно захоплює своєю здатністю вловлювати моменти, помічати їх, давати їм назви, ловити їх і перетворювати в розповіді. В книзі зберігаються спогади про кожен день літа, дитинства та минулого. Діти за літо зустрічаються з досить різними життєвими подіями та людьми, яким віриш всією душею. Саме тому в книзі немає поганих або хороших героїв. Купити книгу «Кульбабове вино» варто читачам, які хочуть відкрити для себе збірник літніх історій, адже під обкладинкою лежить дитинство у всіх його яскравих фарбах. З іграми на вулиці допізна, з бігом босоніж по запашній літній траві, з цими дитячими роздумами, з маленькими радощами та розчаруваннями. Під обкладинкою – життя у всіх її проявах. А от авдяки книзі «Усмішка» Рей Бредбері переносить читачів в іншу реальність, де люди сповнені єдиного бажання – руйнувати. Автор описує стан сучасного суспільства, його деградацію в одному невеликому творі, який наводить на глибокі роздуми.
Твір на тему "Як я провів літо"
Ця книга справді трохи схожа на знайому і ненависну всім тему шкільного твору. Але вона неодмінно прикрасить ваш вікенд або відпустку своєю романтичністю та легкою сентиментальністю.
Чотирнадцятирічний Дуглас — головний герой книги, мислить нестандартно і образно. Його світ повний літа та світла, що, власне, неодмінно передається читачам.
Описуючи світ дитини, автор паралельно ще й ділиться із читачами старечою мудрістю. Адже вона приходить із роками, досвідом та біллю, коли врешті-решт приходиш до висновку, що лише маленькі та незначні на перший погляд події мають найбільше значення.
Зміст тут не головний! Принаймні, не повністю. Як на мене, то найважливіше те, що ти відчуваєш під час читання цієї книги, як сприймаєш усі ті відкриття та переживання, що спіткають головного героя.
Це історія про літо. І не важливо скільки тобі років, і яке літо у тебе перед очима, коли читаєш (можливо, те, що поки навіть не настало). Книгу відкриваєш справді як пляшку кульбабового вина: навіть у лютий мороз вона пахнутиме літом, свіжескошеною травою, галонами ванільного морозива та теплими вечорами на веранді.
І взимку, коли тобі захочеться трохи липневої спеки, ти залізеш до шафи і з кожної сторінки тобі буде посміхатися літо. І щастя.
Спіймана і закоркована в книжці магія літа
Чи можливо спіймати і закупорити магію в пляшці? А сонце і зірки, подібно світлячкам? Напевно, ні, але Бредбері точно сховав магію літа у своїй книжці, немов кульбабове вино закоркував у пляшку. І вона виявилася такою ж солодкою.
Є щось таке у стилі Бредбері, що змушує мене згадувати про своє дитинство. Жодному іншому письменнику таке не вдавалося. Подібно до того, як він робив у своїх «Щось лихе насуває» та «Переддень всіх святих», Бредбері втягує мене у свою історію солодким, поетичним, символічно описовим стилем у спосіб, який так обожнюють справжні поціновувачі художньої літератури; він переносить мене зі світу реальності у свою історію. І я, будучи вже дорослою, точно можу сказати, що ця історія – це справжній скарб, бо з віком легко забуваєш своє дитинство, але коли тебе вихоплюють і поміщають у такі історії, неодмінно згадуєш, як то воно – бути знову дитиною.
І я згадую. Згадую пригоди, згадую, як бігала зеленими лугами, стрибала через паркани і лазила по деревах. Згадую відчуття, коли котишся по траві і перепливаєш каламутні ставки. Я ніби справді відчуваю запахи того старого пошарпаного кінотеатру, маленького, але гомінкого місцевого ярмарку та пирогів, що бабуся колись випікала в духовці.
Ця історія – як подих свіжого повітря, ковток з джерела молодості; вона повернула мені теплі спогади з мого минулого, коли мені було ще тільки 12. Тому вона заслуговує на найвищу оцінку – 10/10.
