Дублінці

Дублінські історії

Джеймс Джойс – видатний ірландський письменник, представник модернізму. Відомий безпосередньо завдяки роману «Улісс». Та крім цього ще два романи ввійшли до списку «100 кращих романів Новітньої бібліотеки» складеного видавництвом Modern Library. І це підкуповує. Я давно хотів познайомитись з творами цього автора. Та першою книгою виявилась збірка з 15 оповідань під назвою «Дублінці». По моєму гіркому досвіду збірки мені не особливо припадають до душі. Та все ж, зважаючи на такий рівень письменника, я сподівався що вона прийде мені до смаку. Я помилявся.

Історія виникнення збірки пов’язана з замовленням для одного журналу написати твір, не обуривши читачів. Джойс направив три твори, які не прийшлись до смаку читачам. Так як не прийшлись до смаку і мені. Та ідея публікації цих творів залишилась. Тільки вже у вигляді збірки.

Оповідання зачіпають чотири періоди - «Дитинство», «Молодість», «Зрілість», «Громадське життя».

Більша частина оповідань коротенькі. В середньому на 10 сторінок. Що мені і не сподобалось. Бо за 10 сторінок ти не встигаєш пройнятись картиною, не встигаєш подружитись з героями, не встигаєш просто щось відчути. Звичайна оповідка, яка не несе якогось посилу. На кшталт: «Один день із життя…» чи «Одно разу…». Мені було мало. Єдиний твір, який хоч трохи зацікавив мене - це останній. «Мертві». В який хоч трохи поринаєш, в якому хоч трохи перебуваєш. Який щось залишає по собі. Та й не даремно. Бо саме його і виділяють з цієї збірки. І саме по ньому знятий однойменний фільм. Сумне оповідання на сумну тему.

Інші ж не залишили по собі нічого. Прочитано – забуто. Гірке знайомство. Невдале знайомство. Та все ж «Улісса» я хочу прочитати.

А ця збірка помандрує мимо моєї бібліотеки. На жаль.