Всьо ясно_06.11.2019 Вдалий дебют «Всьо ясно» — роман Джонатана Сафрана Фоєра, з яким він напрочуд вдало дебютував. Книга дуже швидко стала бестселером «Нью-Йорк Таймз» і була екранізована однойменною стрічкою з Елайджею Вудом у головній ролі. За сюжетом головний герой, він же і сам автор, приїхав до України, щоб подивитися, де жили його пращури; можливо, розпитати про їхнє життя у старожилів, які ще залишились. Він бере у помічники енергійного і балакучого хлопця з Одеси і разом вони вирушають на далеку Волинь, щоб віднайти те стародавнє єврейське поселення. Пам’ять про минуле, про життєвий досвід попередніх поколінь завжди була і є дуже важливою для євреїв. Саме тому я чомусь очікувала, що ця книга буде, якщо не вибухово-емоційною, то хоча б з присмаком нових, нещодавно відкритих, дещо притлумлених, але справжніх емоцій, пов’язаних із минулими поколіннями, — ностальгії, посмішок, розчулення. Але натомість книга вийшла дещо сухуватою і навіть, як мені здалося, прохолодною. Такого я точно не очікувала. У книзі є дві часові лінії — сучасна і та, що про минуле. Так от, остання часом набувала таких неочікувано-абсурдних і комедійних поворотів, що я навіть розгубилася. Загалом книга непогана, читається швидко, але надто багато очікувати від неї я б не радила.

Всьо ясно_04.01.2020 Кожна любов виникає з утрати Абсурд. Єдине слово, яке не покидало мої думки весь час читання роману «Всьо ясно». Фоєр поєднав, здавалося б, непоєднуване — написав веселий та гумористичний роман, основною темою якого є Холокост. Це просто виніс мозку, тотальний і абсолютний. Один американець приїздить до України в пошуках жінки, яка під час Другої світової війни врятувала його рідних(євреїв) від смерті. Йому допомагають недолугий перекладач з Одеси, його маразматичний дідусь та маленька псина на ім’я Сеймі Девіс Младший. Саме так, Младший, а не Молодший. Це перший роман в моїй практиці, який написаний суржиком, бо, за сюжетом, перекладач не володіє на достатньому рівні ні українською, ні англійською. Цей аспект викликає купу смішних та абсурдних ситуацій протягом всього роману. На фоні пошуків розгортається друга сюжетна лінія, які розповідає про історію єврейського містечка Трохимбрід на Рівненщині — реального містечка, яке дійсно було знищено нацистами під час Другої світової війни. Химерність, дивність і нелогічність — головні синоніми цієї книги. Навіть прізвища деяких дійових осіб при прочитанні викликають бажання сміятися — Біцль-Біцль, Соф’ювка, Преподобний Рабин, Люмпль — щось схоже на єврейські прізвища, але спотворені для колоритності та саркастичності персонажів. Деякі речі міг написати про Україну лише американець. Тут люди в 19 столітті їдять ананаси і п’ють вермут, але цьому роману такі кричущі неточності підходять. Як і початок війни між Німеччиною та СРСР в романі датується 18 червня 1941 року. Іноді це дратувало. Спочатку ти читаєш розділ про гумористичні любовні походеньки одного з жителів Трохимброду, переходиш на глузування в хостелах з того, що американець вегетаріанець і не їсть м’яса, продовжуєш посміхатись з історій про те, як Сеймі Девіс Младший-Младший обсцикає головного героя — і тут на тобі. Розділ про втрати, розстріли, історії про вбивства вагітних жінок і про здавання родичів німцям заради можливого спасіння. Я не можу описати всю ступінь абсурдності деяких подій та розділів, бо довелося б переповідати половину роману, але повірте, якщо ви візьметесь читати цю книгу, вам часто в голову буде приходити думка: «Як?! Як це можна було написати? Що має бути в голові, щоб до такого додуматись?» Напевно, автор хотів цим щось показати, можливо, в нього була якась ідея і логіка такого викладу подій та поєднання трагічного і комічного, але я не зміг здогадатись, що хотів сказати автор, вкладаючи в рот рівненських євреїв 19 ст. ананаси, та описуючи кілька розділів любовні походеньки єврея-інваліда з атрофованою рукою та гострими зубами. Але для тих хто любить химерність, хто кайфує від нелогічності та непоєднуваних речей — це те, що треба. В кінці-кінців, незважаючи на всі ті трагедії, які пережили євреї протягом своєї історії, підсміюватись над собою теж трошки можна. Сподіваюсь, автор не мав проблем з великими, щокатими, бородатими дядьками, які мають достатньо грошей щоб не мати почуття гумору та сарказму.

Автор	Джонатан Сафран Фоєр
Видавництво	Видавництво «КСД»
Перекладач	Ростислав Семків
Рік видання	2017
Мова	Українська
Кількість сторінок	320
Обкладинка	Тверда
Вага	0.298
ISBN	9786171238374
Формат	133x205x21мм
Тип	Паперова книга
Наявність ілюстрацій	Ні
Перекладна	Так