Війна і терпентина

Книжка-відкриття

Спочатку я зацікавилась обкладинкою цієї книжки, але через ціну тривалий час відкладала купівлю. Були сумніви чи дійсно вона варта витрачених коштів... Врешті-решт я стала її власницею. Книжка просто зачарувала мене з першої сторінки та першого дотику (дуже-дуже приємна на дотик обкладинка, така оксамитова, ніжна. Хто має «Євро та боротьба ідей» і «Весну варварів» гадаю зрозуміє про що я).

Перш за все хочу сказати, що «Війна і терпентина» не про війну, а про людину. Автор (С. Гертманс) перевідкриває для себе власного дідуся, якого він як виявляється зовсім і не знав.

Війна і терпентина – це те з чим асоціюється у письменника дідусь. Війна, яка хоч і не є центральною темою твору, стала наріжним каменем, що розділив життя Урбана Мартіна (так звати дідуся письменника) на до та після. Вона його не відпускала все подальше життя... Як згадує Стефан Гертманс, дідусь часто повертався у ті роки намагаючись «виговоритись», набридаючи вже добре знайомими розповідями всім у родині.

Друга частина назви пов’язана із захопленням усього життя головного героя – живописом. Живопис дідусь письменника любив лише класичний (роботи Тіціана, Рубенса, Рембрандта), з добре опрацьованими деталями, з дотриманнями законів анатомії, тобто тих часів коли використовували терпентину, вміли змішувати фарбу та власноруч товкти пігменти.

Живопису в книжці буде досить таки багато, оскільки Урбан Мартін захопився ним ще малим, споглядаючи за роботою свого батька – церковного малювальника. З огляду на це, гадаю, що книга буде дуже цікава всім хто так чи інакше захоплюється даною сферою.

Роман складається з 3 (трьох) частин: I – с. 9- 137, II – с. 141 – 229 (саме вона про Велику війну), III – с. 233 – 291. Якщо друга частина це художньо відредаговані сторінки з записів пана Мартіна, то перша та друга частини це суміш зі спогадів письменника та записів зі щоденників дідуся.

Подібно до картинки в калейдоскопі ми повсякчас переносимось з оповіддю письменника з Бельгії сьогодення до Бельгії кінця XIX - початку XX ст. (у роки дитинства та молодості дідуся), а згодом і у роки дитинства С. Гертманса, його роздуми. Оповідь некваплива, що лише допомагає краще зануритись в описуване, та дещо меланхолійно-ностальгічна.

Книга читається дуже легко (за це окрема велика подяка перекладачу), залишає по собі приємний посмак та певні світоглядні зміни. Книжка має цупкі сторінки жовтуватого кольору. Шрифт, хоча й дрібний, але очі не втомлюються. Є невеличкі чорно-білі ілюстрації, які доповнюють розповідь письменника.