Поміж сірих сутінків

СМЕРТЬ І НЕНАВИСТЬ В СРСР

Тема сталінських репресій доволі розповсюджена в сучасній літературі, про табори написано сотні і тисячі романів, але, в той же час, ця тема є невичерпною. Злочини комуністичного режиму торкнулися однаково ледь не всіх країн Східної Європи.

Я прочитав не один роман на цю тему, українських, російських, американських авторів, але вперше зіштовхнувся з Прибалтійським вектором даної проблематики. Роман «Поміж сірих сутінків» - трагічна сімейна історія, чергова сторінка злочинного «Раю на землі». Сюжет доволі простий і прямий. Сім’я литовських інтелігентів, яка після окупації Прибалтики опиняється в списках класових ворогів. Вночі їх заарештовують, і починається довгий і пекельний шлях, який закінчиться за Полярним колом – біля моря Лаптєвих. Класична доля поневоленого народу епохи тоталітаризму – на цей раз литовського. 

Тут є все – голод, холод, нелюдське ставлення, ненависть, спокута, нерозуміння, дружба, важка праця, і смерть – для багатьох з тих, хто почав свій шлях в вагоні для худоби на залізничному вокзалі Каунаса. Можливо, мої враження не надто емоційні, але повторюсь, подібний творів я прочитав не один десяток, а після монументального опусу Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» складно віднайти щось нове та оригінальне в темі репресій та концтаборів.

Але для тих, хто ще «не досвідчений» в подібній літературі, в кого ще залишаються якій нотки ілюзії та ностальгії за райським минулим найсправедливішої держави на планеті – ласкаво просимо в світ болісного прочищення мізків і свідомості, в світ розуміння людоненависницької природи комунізму і загалом тоталітарних систем.

Українці, білоруси, поляки, росіяни, німці, болгари, естонці, фіни, латвійці, литовці, греки – для інтернаціонального монстра репресії були також без поділу на роди і племена. Ненависть – голова мета, смерть – головний метод, пропаганда – головна зброя. Трійця, яка зростила диявола, ім’я якому – Радянський союз.