Оксамитові пальчики
| Автор | Сара Вотерс |
|---|---|
| Видавництво | Vivat |
| Перекладач | Дарина Березіна |
| Рік видання | 2019 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 688 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.586 |
| ISBN | 9789669429858 |
| Формат | 135x205x41мм |
| Серія книг | Художня література |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Ні |
| Перекладна | Так |
Анотація "Оксамитові пальчики", Сара Вотерс
Серед цього шаленства і зростала Сью: у сім’ї шахраїв, які скупають крадене й торгують дітьми. Одного разу пройдисвіт на прізвисько Джентльмен запропонував дівчині авантюру: влаштуватися служницею до багатої леді, допомогти йому схилити її до заміжжя, заволодіти статками жінки й потім поділити їх. Здавалося б, план простий, і Сью погоджується. Але з’ясувалося, що в дурні може пошитися будь-хто — власне, і вона сама.
Претензія на вікторіанський роман
Цей твір трохи нагадав мені іншу книгу – «1793» Нікласа Натт-о-Дага. Але якщо роман «1793» мені дуже сподобався і я готова рекомендувати його до прочитання, то про «Оксамитові пальчики» такого сказати не можу. Так, дещо спільне є – в обох романах дія відбувається в давні часи в одній з європейських столиць. Однак якщо в «1793», окрім головної сюжетної лінії, дуже ретельно й цікаво описаний побут, зачіпаються серйозні соціальні та політичні проблеми, то в «Оксамитових пальчиках» все це виглядає якось не по-справжньому.
Хотілося б трохи більше подробиць про Лондон вікторіанської епохи. А взагалі я б назвала це типовим жіночим романом. Аж надто жіночим, як на мене. Єдиний момент, який мені більш-менш сподобався – це фінал першої частини. Все, що відбувається далі, дуже легко передбачується і навряд чи щось може до самого кінця здивувати читача. Бо мене анітрохи не здивувало, хоча я чесно дочитала книгу до кінця, все сподіваючись на якийсь карколомний поворот. Не дочекалася, на жаль.
P.S. Може, все було б нічого, якби книга мала менший обсяг. Бо майже 700 сторінок і не надто динамічний, а місцями відверто нудний сюжет - це розчаровує.
