Стара холера

"Кохання не старіє"

«Стара холера» - це не роман про часи пандемії та численні смерті. Це витончена історія про кохання, адже саме так («старою холерою») називали раніше кохання, від якого не сила втекти… так називали безсмертне кохання. А цього кохання у книзі повні глеки життя головних героїв.

Красуня «Красна Ружа» Єва настільки була гарною в молодості, що буквально обурилася, коли її «обраний» фактично обрав її сестру (яку вона вважала не настільки гарною). Тому у пориві почуттів (почуттів кохання – як вона тоді гадала) вона вперше набрехала Павлині про «начебто» зраду її чоловіка. Тим самим, зіпсувавши життя закоханим, натомість – вона зрозуміла, що зовсім не кохала того молодика. Так, вона залишилась сама до глибокої старості, поки до неї не прийшли свататись. Такі випали трагедії чергуються із нестримним потоком комедійних ситуацій.

Одна сюжетна лінія плавно переходить у іншу, де події вже відбувається навколо життя Лізи (двоюрідної онуки Єви). Дівчина проживає з коханим Степаном, та до її життя вривається Максим – дуже заможний залицяльник, який перевертає життя Лізи з ніг на голову. Вона вагається чи насправді вона кохає Степана, а може вона має почуття до Максима. Ці коливання супроводжують дівчину, і вона зовсім заплутується сама, і заплутує життя людям навколо себе. Усе доходить до того, що після згоди на спільне життя із заможним Максимом, вона все ж залишається зі Степаном, чим провокує Максима на кардинальні дії, переслідування, підживлені марними сподіваннями, що їх йому дала Ліза. 

Усе надто складно, і саме поведінка Лізи не досить позитивна у розбудові її образу як головної героїні. Можливо, автор намагався підкреслити важливість справжнього кохання, та він мало враховував почуття Максима, адже він теж людина, яка має право на почуття, особливо після того, як Ліза дала привід на можливість цього почуття...