Оксана Забужко
Ім’я Оксани Стефанівни Забужко широковідоме в інтелектуальних колах і не тільки. Українська письменниця, поетка, публіцистка, філософиня та активна громадська діячка.
Детально про автораКод товару : ІЛ-00004193
У новій книжці, присвяченій пам’яті архіваріуса Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку Оксани Міяковської-Радиш (1919–2020), Оксана Забужко звертається до свого улюбленого жанру — міксу мемуару, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. Читачеві пропонується пройти захопливим маршрутом завдовжки в півтора століття, від сімейної світлини в нью-йоркській вітальні — до українського Таганрога і дитячих вистав «Москаля-чарівника» в домі Чехових, щоб знайти відповідь на одне з головних питань сьогодення: за які уроки історії, пропущені в XIX ст., Україна змушена розплачуватися ще і в XXI?
Читати все
Сильна книга з глибоким змістом Оксани Забужко «Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса» видавництва «Комора» – це прониклива інтелектуальна подорож, яка поєднує особисті спогади, історичний аналіз та глибокі філософські роздуми.
Авторка досліджує, як минуле впливає на сучасність, зачіпаючи важливі історичні події, культурні феномени та трансформації в українському суспільстві. Вишневий сад виступає в ролі символу втраченого минулого і культурної спадщини, стає центральним образом, навколо якого вибудовується складна і багатошарова оповідь.
Головною темою книги є зникнення української культурної ідентичності під впливом історичних катаклізмів, починаючи з епохи Російської імперії і до сучасності. Авторка розмірковує про роль інтелігенції, мистецтва і літератури у формуванні національної свідомості, акцентуючи на впливі русифікації та політичних репресій.
Забужко майстерно вплітає в текст елементи власних емоційних переживань, що додає книзі особливої щирості та інтимності.
Ця книга належить до жанру нон-фікшн, поєднуючи есеїстику, історичну публіцистику та літературну критику. Вона буде цікавою широкому колу читачів: від тих, хто захоплюється історією України, до поціновувачів глибоких роздумів про суспільство, культуру і нашу національну свідомість.
Ім’я Оксани Стефанівни Забужко широковідоме в інтелектуальних колах і не тільки. Українська письменниця, поетка, публіцистка, філософиня та активна громадська діячка.
Детально про автора
Оксана Забужко, одна з найвидатніших сучасних українських письменниць, у своїй книзі “Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса” створює захопливий, багатошаровий твір, що глибоко досліджує питання національної ідентичності та культурної спадщини.
Читати всеЦей твір є есеїстичною розповіддю, яка органічно поєднує елементи особистого щоденника, історичного аналізу та літературної критики. Забужко порушує теми, які є важливими для розуміння сучасного українського суспільства, зокрема питання культурної пам’яті та збереження національної ідентичності. Вона використовує символ “вишневого саду” як метафору для обговорення української культурної спадщини та боротьби за її збереження в умовах глобалізації та політичних змін.
Стиль Забужко вражає своєю витонченістю та інтелектуальною глибиною. Вона вміло поєднує особисті спостереження з історичними фактами, створюючи текст, що є одночасно емоційно насиченим та інформативним. Її мова багата та образна, з численними культурними та літературними відсилками, що надає твору додаткової глибини та багатошаровості.
Один із ключових аспектів твору — критичний аналіз української історії та політики. Забужко висвітлює проблеми, з якими стикається українське суспільство, включаючи питання корупції, соціальної несправедливості та політичних репресій. Вона також порушує тему ролі інтелігенції в суспільстві та її відповідальності за збереження культурної пам’яті та національної ідентичності.
“Як рубали вишневий сад, або Довга дорога з Бад-Емса” — це не просто літературний твір, а глибоке дослідження історії, культури та сучасності України. Забужко створює текст, що є важливим внеском у сучасну українську літературу, демонструючи, що справжні мистецькі твори не втрачають своєї актуальності та значущості з плином часу.
Цей твір варто читати всім, хто цікавиться історією, культурою та літературою України. Забужко майстерно поєднує особисті історії з глобальними проблемами, створюючи текст, який залишає глибокий слід у серці читача та змушує задуматися над важливими питаннями, що стосуються кожного з нас.
#ОксанаЗабужко_ЯкРубалиВишневийСад
10/10
Чудова книга, легка для прочитання (протягом одного відрізку або його частини відключення світла :) ),
довгі забужківські речення у сполученні із фото й репродукціями, посиланнями на твори пов'язаної тематики
інформативно й ілюстративно занурюють у все ще малознаний світ укр. інтелектуалів 19 ст.-одночасно
просвітників, творців і архіваріусів здобутків і впливу укр. культури.
Рецензія
Читати всеПривіт, я б хотіла поділитись своїм відгуком на книжку Оксани Забужко “Як рубали вишневий сад або Довга дорога з Бад-Емсу”. Це один з найвідоміших творів пані Забужко. Жанр – це мікс мемуарів, літературознавчої розвідки та інтелектуального детективу. Оксана Забужко видатна особистість з багатьма регаліями та нагородами. Відома інтелектуалка, письменниця, феміністська літературознавиця, поетеса, есеїстка.
Напишу коротко про зміст. Пані Забужко дає нам змогу побачити дорогу завдовжки в півтора століття, від сімейної світлини в нью-йоркській вітальні — до українського Таганрога і дитячих вистав «Москаля-чарівника» в домі Чехових. І показати чому Україна розплачується за невивчені уроки історії в 21 ст. Хоч книжка видана у 2021 р., читаючи її у 2024 р., ти як ніколи розумієш, наскільки вона актуальна. Хочу зазначити, що твір присвячено Оксані Міяковській-Радиш, архіваріусці Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку, особі на мою думку непересічній, але на жаль маловідомій.
Книжка невелика всього 91 сторінка, але мені читалось непросто. Напевно через те що це моє перше знайомство з творчістю Забужко. Вона піднімає теми, які змушують мозок аналізувати все про що йдеться в книжці. Увагу приділено Чехову якого розглядають через призму української інтелігенції. Я вважаю Чехова російським письменником. Саме завдяки українській інтелігенції, він додав нові теми в російську літературу. Пані Забужко розповідає про сестер Линтварьових що стали прототипами для сестер в творі Чехова “Три сестри”. Мені було складно читати, як українок сильних жінок, які працювали розвивались та любили українське перетворює Чехов в росіянок. Приписує цьому народові те, чого в них ніколи не було і не буде.
Бад-Емс фігурує в назві недарма. Саме там Олександр 2 придумав Емський указ. Який знищував українську культуру, мову буквально весь культурний прошарок. Щоб всі знали що мова “хохлів” нею говорять в селі, вона немає виходити за рамки побуду. Щоб не нести загрози російській імперії, царизму чи не приведи Боже “російській культурі”. Через це ми втрачали покоління митців. Їх знищували фізично. Але не менш страшно, їх стирали з нашої пам`яті та історії. Скільки імен, ми не знаємо скільки доль загублено. Цей твір наштовхнув мене на ще сильніше рефлексії. Я виділяла цитатами, різні рядки відгукувались. Пані Забужко своїми реченнями змогла захопити мене та я не могла відірватись від тексту.
Моя суб`єктивна оцінка 5/5. Я вважаю, що цю книжку варто та важливо прочитати кожному українцю. Для того щоб почали рефлексувати про травми, які залишила спочатку російська імперія а пізніше Радянський Союз. І зрозуміти наскільки сильні ті, що боролись та не корились і творили для наступних поколінь.
У світі сучасної української літератури з'явилася книга, яка не тільки захоплює своєю глибиною і емоційністю, але й залишає слід у душі кожного, хто осмілився заглибитися у її сторінки. Роман "Як рубали вишневий сад" або "Довга дорога з Бад-Емса" Оксани Забужко - це витончена майстерність поєднання історії та поетичної осмисленості.
Читати всеАвторка змішує реальні історичні факти з фікційними персонажами, створюючи унікальний світ, де час зливається в одне ціле. Слова оживають на сторінках, перетворюючись на мелодію, яка лунає в серці читача, пробуджуючи почуття та емоції.
Головна героїня, Надія, стає свідком найстрашніших подій своєї епохи, пройшовши через випробування втрати, страждань та кохання. Її історія - це історія кожного з нас, кожного, хто коли-небудь стикався зі складнощами, збитками, але не втратив надію на краще.
Книга "Як рубали вишневий сад" або "Довга дорога з Бад-Емса" - це не лише читання, це подорож у світ почуттів та внутрішніх боротьб. Це запрошення до роздумів про важливість пам'яті, ідентичності та кохання в найтемніші часи.
Забужко вміло використовує мовні засоби, створюючи образи, які залишаються з читачем назавжди. Її мова - це мова душі, що виборюється зі страху та зневіри, і відкриває перед нами нові перспективи розуміння світу.
Завершуючи цю рецензію, я б не могла не зауважити, що "Як рубали вишневий сад" або "Довга дорога з Бад-Емса" - це не лише книга, це досвід, який необхідно пройти кожному, хто цінує високу літературу та шукає відповіді на важливі питання життя. Поетична осмисленість історії: Рецензія на роман "Як рубали вишневий сад" Оксани Забужко
У світі сучасної української літератури з'явилася книга, яка не тільки захоплює своєю глибиною і емоційністю, але й залишає слід у душі кожного, хто осмілився заглибитися у її сторінки. Роман "Як рубали вишневий сад" або "Довга дорога з Бад-Емса" Оксани Забужко - це витончена майстерність поєднання історії та поетичної осмисленості.
Авторка змішує реальні історичні факти з фікційними персонажами, створюючи унікальний світ, де час зливається в одне ціле. Слова оживають на сторінках, перетворюючись на мелодію, яка лунає в серці читача, пробуджуючи почуття та емоції.
Головна героїня, Надія, стає свідком найстрашніших подій своєї епохи, пройшовши через випробування втрати, страждань та кохання. Її історія - це історія кожного з нас, кожного, хто коли-небудь стикався зі складнощами, збитками, але не втратив надію на краще.
Книга "Як рубали вишневий сад" або "Довга дорога з Бад-Емса" - це не лише читання, це подорож у світ почуттів та внутрішніх боротьб. Це запрошення до роздумів про важливість пам'яті, ідентичності та кохання в найтемніші часи.
Забужко вміло використовує мовні засоби, створюючи образи, які залишаються з читачем назавжди. Її мова - це мова душі, що виборюється зі страху та зневіри, і відкриває перед нами нові перспективи розуміння світу.
Завершуючи цю рецензію, я б не могла не зауважити, що "Як рубали вишневий сад" або "Довга дорога з Бад-Емса" - це не лише книга, це досвід, який необхідно пройти кожному, хто цінує високу літературу та шукає відповіді на важливі питання життя.