Олег Поляков – український письменник, критик, журналіст. Серед книжок письменника – «Рабині й друзі пані Векли», «Хроніки туманної Трої. Роман», а також «Крижана карусель».
Навіщо читати?
Насамперед, щоб ставати мудрішим, добрішим, чуттєвішим. Також книга – це унікальний шанс забути про себе, стати іншою людиною або й багатьма людьми. А ще книга – це чудова підготовка до Вічності, яка наближається до кожного з нас.
Ваші улюблені книжки?
Краще назву авторів, які вплинули на мене, кожного з них прочитав по кілька романів, і всі вони – «улюблені»: Девід Мітчелл, Джон Кутзее, Мішель Уельбек, Ірвін Велш, Норман Мейлер. З останніх відкриттів – Міленко Єрґович, Ольга Токарчук, Джордж Сондерс. Хочу перечитати книги Галини Пагутяк, а ще очікую на новий роман Олександра Клименка.
Поезія чи проза?
Читаю і прозу, і поезію, тому що вони зовсім по-різному діють на розум і душу. Поезія зазвичай дарує надтонкі почуття, одкровення, візії, іноді дає поштовх, породжує чудернацькі сюжети, а то й провокує на написання нового роману. З іншого боку, пишучи власні прозаїчні твори, я подекуди й сам збиваюся на риму. Вірші є в кожній моїй книжці, при цьому, вони начебто не зовсім мої, адже звучать… з вуст героїв.
Дитяча чи доросла література?
Усьому свій час. Діти повинні читати з того часу, як вивчили букви, і чим більше дитина читає, тим краще. Мені часто згадується батько, який сидить на стільчику і постійно читає, і я не розумію, як він може так довго читати книжку, де немає малюнків?! Потім потроху дійшло, що це таке. Загалом читання книг – це найбільш дієва альтернатива віртуальній реальності, якою зараз просякнуте буквально все і згубні наслідки якої ми уявляємо лише приблизно.
Поради читачам
Читаючи книжки, раджу нікуди не поспішати, не відволікатися, з настановою: це і є зараз твоє справжнє життя. Ще важливо не робити довгих пауз, адже тоді втрачається інерція сприйняття книги: текстова реальність буде дещо іншою, аніж закладав автор. Можливо, для жанрових речей, побудованих лише на сюжеті, це застереження не таке вже й категоричне – зазирнув на останню прочитану сторінку, згадав, і поїхав далі. Проте, для моїх книжок більше підходить інший принцип читання: сісти в книжку, ніби в літак, і вийти з неї лише тоді, коли відбулося приземлення.