Микола Хвильовий - книги та біографія

Твори Миколи Хвильового займають основоположне місце серед української прози 20-х років минулого століття. Зі скороченою біографією Миколи Хвильового ви можете ознайомитися нижче.
Народився у грудні 1893 року в с. Тростянець (тоді Харківська губернія) в сім’ї вчителів. Освіту здобуває у початковій школі в с. Колонтаїв, в Охтирській чоловічій гімназії та Богодухівській гімназії, однак обидва навчальні заклади змушено покидає через участь у революційних гуртках. Рано знайомиться з творчістю класиків, зокрема європейських. У підлітковому віці неодноразово мандрує півднем та сходом України здебільшого в пошуках підробітку, бере участь у Першій світовій війні, як повстанець воює проти армій УНР та П. Скоропадського. Цікавим є факт, що Микола Хвильовий політичними поглядами був більшовиком.
1921 року переїжджає до Харкова, де активно вливається в тодішній літературний процес, починає друкувати свої твори в часописах. Також відомий як один із засновників літературного угруповання «Гарт», студії «Урбіно», однак чи не найбільш знаковим здобутком діяльності Хвильового залишається ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури).
Водночас письменник постійно публікує в журналах та газетах свої критичні статті та памфлети, присвячені літературним та загальномистецьким питанням. Одне з тих видань стає приводом до початку знаменитої Літературно-мистецької дискусії 1925-1928 років. Чи не найвідомішою статтею Хвильового є стаття «Україна чи Малоросія?», написана в рамках цієї ж дискусії, та яка залишила після себе славнозвісне гасло: «Геть від Москви! Дайош психологічну Європу!» Микола Хвильовий вважав, що майбутній українській літературі варто спиратися на європейські здобутки, а не займатися копіюванням російської.
Такі думки владною верхівкою були сприйняті як політичні, тому його піддали нищівній критиці. Друга половина 20-х років ХХ століття стала для Хвильового надзвичайно важким періодом. Тиск із боку влади, стеження, погрози доводять письменника до того, що він задля порятунку ВАПЛІТЕ і своїх товаришів публічно засуджує свої ж погляди. 13 травня 1933 року у знак протесту проти репресій щодо інтелігенції з боку влади вчиняє самогубство. Його ім’я та твори будуть заборонені аж до розпаду СРСР.
Цікаві факти про інших українських класиків, зокрема Григорія Косинку, ви можете дізнатися на нашому сайті.
Підписка вже була оформлена
Підписка оформлена