Григорій Сковорода: книги та біографія

Коротка біографія Григорія Сковороди вийде досить довгою, бо мандрівний філософ був дуже непостійною особою, мав насичене життя. Народився він 1722 року на території сучасної Полтавщини. Зростав не схильним до роботи по господарству, чимало часу проводив за спогляданням природи та заслухувався піснями. 1734 року став студентом Києво-Могилянської академії, де вивчав грецьку, німецьку, латину, церковнослов’янську мову та філософію. Григорій Сковорода всю інформацію засвоював швидко, легко опанував наукові праці та твори античних діячів і швидко став одним із найкращих студентів. Проте навчання довелося перервати, адже молодого Сковороду завдяки чудовому голосу та слуху забрали до Петербурга в хорову капелу, де він робив перші композиторські спроби. Але пізніше Григорій таки повернувся до академії і завершив філософські студії. На місці йому не сиділося, тож він разом із місією по заготівлі царських вин побував в Угорщині, Чехії, Німеччині та Італії як дяк, що супроводжував переїзну церкву. Та не зважаючи на належність до служителів Господа, Сковорода відкидав канонічні догми і нав’язані ритуали, надаючи перевагу власній духовній свободі, необхідності відшукати Бога у своєму серці.  Далі була праця репетитором, викладачем та гувернантом по різних церковних колегіях. Проте кожне місце роботи Григорій Савич покидав зі скандалом, адже керівництво було невдоволене його вільним трактуванням Святого письма та світським світоглядом. З 1770 року починається шлях Сковороди як аскета-мандрівника.

Григорій Сковорода писав вірші, байки, пісні, трактати, діалоги, робив переклади доробку грецьких філософів. Але жоден твір не був надрукований за життя автора через цензуру. Та роботи письменника не потребували розголосу, адже передавалися в листах та переказах, чимало тогочасних знатних осіб і не тільки раді були приймати Григорія Савича в себе та послухати його мудрого слова, гру на флейті чи описи подорожей. Філософ відмовлявся від більшості матеріальних благ, все більше заглиблювався в самопізнання, довіряв своїм інстинктам та прозрінням. Так, одного разу якась дивна сила змушувала його вертати назад щоразу, коли він намагався просуватися вглиб Києва і чоловік швидко покинув місто, оголосивши знайомим, що скоро тут буде чума. Так і сталося під час російсько-турецької війни. Помер Григорій Сковорода як і жив – усвідомлено та спокійно, викопавши яму і повідомивши радника Ковалівського, в якого тоді гостював, що час вже закінчити мандрівку. Сталося це в селі Пан-Іванівка на Харківщині 1794 року. Діяльність Сковороди має значний вплив на митців і до сьогодні. Зокрема деякі ідеї філософа не байдужі Володимиру Арєнєву, чиї книги вдало поєднують у собі глибинні думки та фентезійне обрамлення.