Жінка в Берліні

Дуже сильна, але дуже важка книжка

Берлін, квітень-травень 1945 року. Німецька журналістка упродовж 8 тижнів веде щоденник свого життя. 

Не називаючи себе, вона описує кожен день вже майже повоєнного життя. Перші записи про те, як разом із іншими жителями розбомбленого будинку вона ховається у підвалі. Далі - про те, як радянські війська входять у Берлін і місто живе в очікуванні капітуляції. Потім про встановлення радянського контролю над усіма сферами життя. Зрештою, про виживання, голод, примусові роботи. 

Пише і про сприйняття Гітлера німцями в травні 1945го, про жахи нацистських концтаборів, ситуацію в якій опинилась на кінець війни Німеччина, і, зрештою, про необхідність шити радянські, французькі, британські і американські прапори з гардин і дитячих речей.

Але це на фоні. А в центрі її розповіді - тема згвалтувань у воєнний період, коли жінка стає не людиною, а шматком м'яса в руках чужої армії. 

Вона описує свій досвід, а також історії, які траплялись із її знайомими. Розповідає, як до останнього намагались ховати молоденьких дівчат. І чому майже нікому не вдалось сховатись від зазіхань солдатів, які роками не були у відпустці вдома станом на 1945ий. У післямові написано, що за різними даними у той рік в Берліні було згвалтовано від 90 до 130 тисяч жінок - указ Сталіна, який мав би таке забороняти, був лише формальністю.

Ці щоденники видано 8 мовами, і кожне перевидання викликало величезний фурор. Записи перевіряли на достовірність, звіряли описані назви вулиць, навіть знайшли людей, про яких згадує автор. 

Це дуже сильна, але дуже важка книжка. Складно відсторонено читати, знаючи події Другої світової. Я от кілька місяців тому читала дзеркалі історії - про зґвалтування німецькими офіцерами, які займали будинки жінок на окупованих територіях. Але це все лише складається для мене в один пазл: війна - це завжди жах і біль, а жінки в ній часто стають розмінною монетою. Це безвідносно до того, хто перемагає.

Я навряд колись це перечитуватиму - "Жінка в Берліні" так тяжко мені далась, читала по розділу і відкладала. Але ця книжка точно одна з найсильніших за останній час.