Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту

Код: ІМ-00019422
Читати уривок
Паперова книга
Немає в наявності
120
Доставка
від 0
Nova Poshta
Нова Пошта
від 0 до 69 грн
на відділення
69 грн
для замовлень від 799 грн
безкоштовно

в поштомат
65 грн
для замовлень від 599 грн
безкоштовно
UkrPoshta
Укрпошта
від 0 до 45 грн
на відділення
45 грн
для замовлень від 399 грн
безкоштовно

в поштомат
45 грн
для замовлень від 399 грн
безкоштовно
Meest
Meest Пошта
від 0 до 52 грн
на відділення
52 грн
для замовлень від 499 грн
безкоштовно
Оплата
Післяплата, карткою
Money
Післяплата
на пошті при отриманні замовлення
visa
mastercart
Картою
оплата картою на сайті
Автор Малала Юсуфзай, Крістіна Лем
Видавництво Наш Формат
Перекладач Ілона Віннічук
Рік видання 2016
Показати все

Анотація "Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту", Малала Юсуфзай, Крістіна Лем

Доля жінки в Пакистані визначена наперед: бути покірною дружиною, догоджати чоловікові й виховувати дітей. Але 1997 року народилася «інакша» дівчинка. Вона хотіла ходити в школу, носити яскравий одяг і не ховати обличчя. В цей час владу в її рідних краях, в долині Сват, захопив «Талібан». За найменшу провину перед «законом» терористи карали людей побоями і навіть смертю. Героїня і авторка цієї книжки розуміла важливість освіти і боронила права жінок, за що й отримала кулю в голову... Її звуть Малала. І це тільки початок її історії...
Write Your Own Review
Я – Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту

Оцініть книжку вибравши відповідну кількість зірок

Цікавість книги

Якість книги

Я - Малала. Історія незламної боротьби за право на освіту_11.01.2020 Сильний нонфікшн про далекий Пакистан Автобіографія Нобелівської лауреатки Малали з долини Сват, яка разом із татом боролась у Пакистані за право на освіту для дівчат. Із появою в регіоні талібів там почалась жесть. Вони перехопили владу, заборонили дівчатам ходити до шкіл, чинили самосуди, тероризували населення, страчуючи і погрожуючи. Малала ж відкрито виступала проти, не боялась спілкуватись із західними журналістами, намагалась достукатись до пакистанських політиків. За це група талібів напала на шкільний автобус, де їхала 15-річна Малала, і кілька разів вистрелили їй в голову. Дівчина вижила, її забрали на лікування до Великої Британії. А світ вручив Нобелівську премію. Гугл каже, що вона далі вчиться і їздить світом, у 2017 от вступила до Оксфорду. І тільки через 6 років після нападу, у 2018му, приїхала до Пакистану. Але для мене це книжка навіть не про неї. А про її тата. В країні, де цінуються тільки сини, він тааак любив свою дочку. Я знаю як це, мене мій тато теж дуже любить — і це підтримує все життя. Це така опора. Я читала багато критики на адресу батька Малали. Що це ледве не його вина в тому, що сталось, що тому що він дозволяв їй ризикувати і публічно критикувати політику талібів. Але, слухайте, він і сам так робив, просто жив за власними переконаннями і їх прищепив дитині. Просто саме в їхніх реаліях це значно небезпечніше було, ніж деінде. "Хтось боїться привидів, хтось павуків чи змій, а ми в ті часи найбільше боялися людей."