Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання
| Автор | Томас Ґеве |
|---|---|
| Видавництво | Лабораторія |
| Перекладач | Роксана Шевчук |
| Рік видання | 2025 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 320 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.521 |
| ISBN | 9786178401634 |
| Формат | 145x215x32мм |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Так |
| Перекладна | Так |
Анотація "Хлопчик, який намалював Аушвіц. Правдива історія надії та виживання", Томас Ґеве
У червні 1943 року, після довгих років скрути і переслідувань, тринадцятирічного Томаса Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити.
Йому було п’ятнадцять, коли його звільнили з Бухенвальду. Це був третій концтабір, який він пережив. Ще перебуваючи в Аушвіці, Томас намагався детально відтворити все, що відбувалося у нацистському світі: він схематично змальовував усі події в реальному часі, використовуючи деревне вугілля та клаптики цементних мішків. Оригінальні ескізи не збереглися, проте пам’ять про зображене закарбувалася у свідомості, і відразу після війни він знову взявся за олівець.
Томас Ґеве – людина, яка не просто вижила в концтаборах, а й залишила свідчення, що розповідають більше, ніж будь-які слова. Його книга «Хлопчик, який намалював Аушвіц» – це голос дитини, що втратила дитинство, але не силу духу.
Чи можна передати жах через малюнок? Чи можна зрозуміти біль, споглядаючи лінії на папері? Томас Ґеве з юних років фіксував те, що відбувалося довкола: змальовував обличчя людей, бараки, колючий дріт. Його життя – це двадцять два місяці в'язня, три концтабори, постійна боротьба за виживання. Але навіть у цьому мороці він не припинив спостерігати й запам’ятовувати. Після звільнення, майже дитина, він повернувся до своїх спогадів, узяв олівець і знову відтворив усе, що бачив. Його картини стали мостом між минулим і майбутнім, між тими, хто не повернувся, і тими, хто має пам’ятати.
Ця книга – не просто розповідь, це хроніка людської витривалості. Її атмосфера – суміш холоду, відчаю і маленьких проблисків надії, які зрештою формують непохитну волю до життя. У ній немає вигаданих персонажів, адже кожен герой – справжній, кожен момент – пережитий.
