Банальність зла. Суд над Айхманом в Єрусалимі

Хочеш пізнати зло? – Починай критично мислити

Всім читачам, що полюбляють історію Голокосту, спокушені Достоєвським, Кафкою, Фройдом, Юнгом та добрим переліком екзистенціалістів, «Банальність зла» Ханни Арендт, однозначно, прийдеться до уваги. Це хроніки про суд на Адольфом Айхманом, якого визнали винним в Остаточному Розв’язанні єврейського питання.

Тут не буде надлишкового пафосу, на кшталт, обвинувачення однієї людини у всіх злочинах проти єврейського народу, ця книжка радше змусить читача критично задуматися про те, а чи можемо ми судити людину за настільки великий обсяг злочинної діяльності? А чим ця людина по суті відрізняється від нас? Чи є вона монстром? Так, врешті-решт, хто ж такий монстр взагалі? Звичайний бюрократ?

Порушуючи питання зла, Арендт в стилі Юнга торкається таких тонких матерій як колективна вина і розглядає їх з досить цікавого боку – а яка ж власне участь у виселенні євреїв, а також перевезенні їх до таборів смерті Єврейських рад. Чи є провина самих євреїв в тому, що дозволили себе так покірно вивезти до концентраційних таборів? А яка ж роль урядів тих чи інших країн Європи? І, можливо, саме за ці підняті проблеми статті Ханни Арендт піддавалися нещадній критиці. Недарма, ні ця книга, ні будь-які інші її твори не перекладали на іврит до 1999 року. 

Попри це, авторка жодним чином не виправдовує злочинця, вона переконана, що він мав понести відповідальність за всі ті речі, в яких він свідомо брав участь, але вона, без сумніву, проти покладання настільки великої вини на людину, яка була лише виконавцем.

Також, у «Банальності зла» знайдуть багато цікавого для себе юристи, особливо цікавим для них буде історичний ракурс питань міжнародної юрисдикції, екстрадиції, питань громадянства, психології ведення кримінального процесу і багато іншого. 

Однак, все-таки складність піднятих запитань певною мірою і впливає на складність написання книги. Це явно не белетристика, яка читається дуже швидко, тому брати її з собою у відпустку, явно погана ідея.