Народжені перемагати

Цих днів не змовкне слава

Цей добре відомий вислів цілком відповідає  ідейному задуму книги, яку  нещодавно випустило видавництво  «Український пріоритет», - «Народжені перемагати.  Проза, поезії, п’єси». Її  автор Сергій Мартинюк, родом з Одещини (м. Балта), -- уже  доволі відомий публіцист, письменник, поет, громадський діяч, безпосередній учасник  подій на київському Майдані Гідності.

Про  що пише автор? – Про події на Майдані, про конкретні епізоди, створюючи художні образи реальних учасників тих подій.  За словами автора, який прагне розкрити ідею справедливості борні майданівців, «Ми повинні створити нову націю із попелу старої». І підтверджує  своє пріоритетне правило, якого дотримується  у всіх своїх вчинках і письменницьких оповідях, пишучи про  Українців з великої літери у попередніх книгах «Горжусь, что я Украинец», «Я – Українець і маю розум Переможця», «Здобули  волю – здобудемо долю», «З Україною в серці». Сергій  Мартинюк свято виконує батьківський заповіт: «Дій так, щоб тобою пишалися діти».

У книзі «Народжені перемагати» особиста доля автора (не як художнього персонажа) ненав’язливо постає у  нерозривній  сув’язі з долею рідної України, що здобула свою  незалежність ціною величезних жертв, загублених за любов до свого краю кращих синів і дочок, які не могли терпіти нищення рідної мови, традицій свого народу, його минулого,  були гордими і непокірними.

Нині все вже позаду, але й   зупинятися не час. Треба творити, будуватися, пам’ятати і примножувати нашу славну історію, яку тривалий час перекреслювали, паплюжили, перекручували   ті, хто  не має своєї.

В автора оригінальний хід думок,  особливе, мабуть, тільки йому притаманне,  мислення з поєднанням  фактів далекого  і недавнього минулого  із сьогоденням, простий і зрозумілий виклад. Читаєш  книгу - і дивуєшся простоті і глибині думок, вмінню заглянути у майбутнє,  відчуттю, що сам повинен стати таким, як він, – з одвічним покликанням людини творити добро й боротися зі злом в ім’я панування у житті справедливості і любові – любові до Батьківщини, до рідної землі, до Жінки – матері чи коханої.    

Оригінальність його художніх, а точніше – художньо-публіцистичних оповідей (в тому числі і п’єс) відчувається вже у їх композиційній побудові (зокрема, з епіграфами, прологами, епілогами й так званими постскриптумами), в архітектурній специфіці творів, включаючи деякою мірою і репортажність, водночас стислість і доступність, захоплюючість і несподівану часом ліричність, як, скажімо, у замальовках з життя рідного краю. Книга майже повністю побудована на фактичному  матеріалі подій на Майдані, які автором зафіксовані на папері для майбутніх поколінь. Це велика цінність. Серед  написаних і виданих книг про Майдан книга С. Мартинюка  вирізняється, повторюся,  глибинними роздумами, своєрідністю оцінювання фактів і подій. Вона – безцінний життєпис нашої борні за кращу Україну. У ній – все  про Майдан, кожного з нас. І це – як у  передмові «Від автора», так і   в публіцистичних   замальовках, у віршах,  та у п’єсах циклу  «Відгомін Майдану».   Як  підсумок про прочитане, наведу віршовані рядки автора згаданої книги, що не може не справити враження, не може залишити байдужим:

Які страждання пережили: Страшну війну, голодомор… Та кров текла у наших жилах Всім ворогам наперекір… Ми з вами сильні , самостійні, Упевнені і горді ми, Бо ж українці – люди вільні, Ми волі прагнем – не тюрми. Гуртом йдемо – не поодинці, Так закликає нас життя. Шануймось, славні українці! Ми  гідні слави й майбуття!

   Побільше б таких книг – правдивих і глибоко патріотичних, створених талантом і душею.