Місто пахло корицею й кремом Nivea

Екскурс в історію Чернівців початку XX століття

Пан Юліан, літній чоловік, самотніми вечорами любив гортати сімейний альбом і згадувати те, що відбувалося в його житті. У його родині було прийнято кожної неділі ходити до фотографа, тому фотографій було дуже багато. Фотографії, візитівки, святкові листівки – кожна річ пробуджувала якісь спогади. І хороші, світлі, і болючі.

Він згадує своє дитинство, ранню смерть батька і те, як він пішов працювати, адже став старшим чоловіком у сім’ї і у нього були сестри, про яких треба було піклуватися.

Далі – зустріч з коханою, народження донечки, неодноразова зміна влади у місті, війна, голод.

Згадував, як одного ранку, почувши шум, він вийшов надвір і побачив, що небо чорне від літаків зі свастикою. В той же день німці скинули бомбу на військовий аеродром, який розташовувався неподалік від дому пана Юліана.

Книга дуже добре передає атмосферу Чернівців того часу, а діалектні слова надають оповіді особливого колориту. Тут описується побут, традиції цієї родини. Наприклад, щонеділі і на свята вони ходили до церкви. 

Це розповідь про місто, в якому мирно співіснували різні нації, жителі говорили різними мовами: польською, єврейською, українською, румунською, німецькою, а у гімназіях вивчали ще й латину, грецьку та французьку. 

Чудова книга. І, до речі, Наталія Гриценко написала ще одну книгу, «Ательє на старій вулиці міста, що пахло корицею й кремом NIVEA», що продовжує і доповнює першу.