Ательє на старій вулиці міста, що пахло корицею й кремом Nivea

Чернівецький вінтажний альбом

Ця друга книга Наталії Гриценко про пана Юліана продовжує і доповнює книгу «Місто пахло корицею й кремом NIVEA.» 

Після святкування дня народження пана Юліана діти вирішили зробити в його будинку ремонт і забрали його на зиму до себе, підлікували йому серце і ноги.

А коли настала весна, пан Юліан повернувся додому, насолоджувався квітучим садом і все так само любив роздивлятися сімейний альбом і згадувати.

Він згадує про воєнні роки, що вкрали частину його життя, про голод, про шкільні роки доньки і сина. Згадує про випадки з життя його рідних і друзів. Наприклад, вражає історія його сватів, а саме свахи, бабусю якої рідний батько, колись дуже заможний чоловік, програв у карти циганові.

У цьому виданні розповідається про моду тих часів у Чернівцях – зачіски, фасони одягу, взуття, весільне вбрання. Майже кожна сім’я тоді мала свою кравчиню і модистку (швачку капелюхів). Змалечку закладалися основи смаку і вишуканості. 

Тут розміщені фото візитівок, сторінок з журналів мод, що наочно демонструють написане.

У книзі багато діалектних слів, а на її останніх сторінках (як і в першій) є невеличкий словничок із поясненнями до цих слів.

«…вуличка, якихось 18 будинків, у яких проживали люди багатьох національностей зі стійкими традиціями сімейних стосунків. Майже в кожній оселі мешкали прості люди, які були доброзичливими та знаходили із сусідами спільну мову. Була пошана, була підтримка, були добрі людські стосунки, а виховання дітей відбувалося на прикладі батьків та старших людей.»