Лемніската
| Автор | Ірина Сажинська |
|---|---|
| Видавництво | Смолоскип |
| Рік видання | 2024 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 96 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.163 |
| ISBN | 9786177622498 |
| Формат | 125x170x10мм |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Так |
| Перекладна | Ні |
Анотація "Лемніската", Ірина Сажинська
І жодна з них не уявляє виходу. Бо кожна — поетка. А бути поетом дорівнює «жити, знаючи, що тебе розчавлять».
Проте, якщо відійти від цих сумних розмірковувань і згадати, що первісно лемніската — це аж ніяк не нескінченність непростого буття, а милий бантик для вінка переможцеві, то стає трохи легше.
Читайте уважно, потім пообговорюємо.
Книга Ірини Сажинської «Лемніската» — це витончений і глибокий поетичний симбіоз, що торкається тем жіночності, творчості, та нескінченного пошуку себе. Через кожен рядок авторка розкриває перед читачем внутрішній світ жінок, які живуть і творять у сучасному світі, де поетична чутливість нерідко стає важким тягарем. «Лемніската» — це не просто збірка віршів, це відображення душевного стану кожної жінки, яка знаходить себе в поезії.
В основі книги лежить образ жінки-поетеси, яка, за словами авторки, живе з усвідомленням, що її життя — це шлях, на якому її неминуче «розчавлять». Сажинська створює портрет жінки, яка перебуває у постійному внутрішньому конфлікті: з одного боку, вона прагне творити, виражати свої почуття і думки через поезію, з іншого — вона усвідомлює крихкість і складність свого існування. Ці жінки можуть бути будь-де: серед сусідів, подруг, сестер чи навіть у вас самих.
Кожен вірш збірки — це крик душі, вислів найглибших і найінтимніших переживань. У своїй поезії Сажинська відверто говорить про біль, страхи, і водночас про надію, яка, попри все, залишається. Цей контраст між трагічністю буття і необхідністю творити робить книгу особливою, показуючи суперечливий світ поетеси.
Рекомендуємо придбати книгу саме у мережі магазинів "Книгарня Є". Видання знаходиться у розділі сучасної української поезії, так само як "Тільки не пиши мені про війну" Павла Вишебаби.
