Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/catalog/zarubizhna-klasyka/proshchavaj-zbroye/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти
Є в наявності

Відправимо за 2-3 дні

400 грн
380 грн

до кінця акції:

00

01

01

01

Купити

Прощавай, зброє

Паперова книга
380 грн
Електронна книга
163 грн

Код товару : ІМ-00108502

5
Відгуки 2
Рік видання : 2018
Перекладна : Так
Мова : Українська
Обкладинка : Тверда
Кількість сторінок : 424
Вага : 400
ISBN : 9786176795254
Перекладач : Віктор Морозов
Формат : 145x200мм
Серія книг: Художня проза
Тип: Паперова книга
Читати усі характеристики

Анотація  "Прощавай, зброє", Ернест Гемінґвей

«Прощавай, зброє» — один із найвидатніших американських романів про Першу світову війну. Захоплива, частково біографічна оповідь Ернеста Гемінґвея висвітлює жорстокі реалії війни. У ній знаменитий гемінґвеївський телеграфний стиль перемежовується вкрапленнями потоку свідомості, і від того емоції твору сприймаються особливо гостро. Це історія мужності і страху, побратимства, любові та болю. Історія, у якій однаково сильно звучать почуття обов’язку та відчуття «не твоєї війни». Незабутня історія кохання, яке є лиш ілюзорним острівцем спокою і щастя.

Читати все

Про книжку "Прощавай, зброє"

Ернест Гемінґвей

Ернест Гемінґвей — американський письменник, журналіст, лауреат Нобелівської премії по літературі також лауреат Пулітцерівської премії. Народився майбутній автор 21 липня 1899 року. Ернест зростав в інтелігентній сім’ї його батьки були освіченими людьми. Батько працював лікарем, а мама музиканткою. У дитинстві Ернест сильно цікавився природничими науками й у 8 років вже читав роботи Дарвіна. Дебют Ернеста, як письменника відбувся у шкільні роки його твори часто виходили друком у шкільному журналі. Окрім написання творів у школі він також займався боксом та футболом.

Детально про автора
Коментарі
Наталія Чурпіта
11.10.2021

Сподобався твір на українській мові. Книга чудова з точки зору естетики, ілюстрації як продовження теми. Отримала задоволення від неї як від твору і як предмету, який приємно тримати в руках.

Христина
28.09.2021

Дуже сподобалось, перехоплює подих і змушує не спати вночі, аби лише прочитати ще сторіночку. 11/10

Відгуки
Docendo Discimus
Закоханість — теж релігійне почуття, особливо на війні

Література представників «втраченого покоління» — це окремий вид мистецтва. Ремарк, Гемінгвей, Фіцджеральд — тільки вони можуть писати ТАК про війну і про те, що робить з людьми війна.

«Втрачене покоління» — це воїни без пафосу і героїв, без патріотичних гасел і політичних ідеалів. Водії, сталевари, пекарі, двірники — вони всі були там, вони стали солдатами і вбивали собі подібних водіїв, сталеварів, пекарів та двірників. «Прощавай, зброє!» Закоханість — теж релігійне почуття, особливо на війні

Література представників «втраченого покоління» — це окремий вид мистецтва. Ремарк, Гемінгвей, Фіцджеральд —тільки вони можуть писати ТАК про війну і про те, що робить з людьми війна.

«Втрачене покоління» — це воїни без пафосу і героїв, без патріотичних гасел і політичних ідеалів. Водії, сталевари, пекарі, двірники — вони всі були там, вони стали солдатами і вбивали собі подібних водіїв, сталеварів, пекарів та двірників. «Прощавай, зброє!» — книга про людей, які опинились на війні, найстрашнішій війні в історії — Першій світовій.

В центрі сюжету — молодий американець, який воює в складі італійської армії проти військ Австро-Угорщини. Постійні обстріли, атаки і відступи, і, найголовніше, тривке розуміння того, що в цій війні неможливо перемогти, тут можна лише загинути. Книга наповнена простими сенсами війни —їжею, розмовами, дружбою, любов’ю та смертю. 

Спочатку вони їли разом сир і запивали вином, а через хвилину снаряд поховав їх. Але книга має і надію. Ця надія — кохання, кохання у госпіталях, публічних будинках і закинутих віллах, кохання, яке не схоже на романтику, але яке дає сили повертатись до окопів. І коли молодий англієць потрапить до госпіталя а потім вирішить, що війни з нього досить-саме кохання до шотландської дівчини в госпіталі дасть йому сил наважитись зробити те, що принесе їм обом щастя. Банальне щастя — разом їсти, сміятись, засинати і читати газети.

Але «втрачене покоління» не має постійного щастя. Воно зруйноване і деформоване війною, яка вже ніколи не дасть відчути смак повного миру.
Бо в пам’яті завжди буде той сир з вином і той снаряд, який поховав під грудою землі друзів, але дав надію на кохання. книга про людей, які опинились на війні, найстрашнішій війні в історії — Першій світовій.

В центрі сюжету — молодий американець, який воює в складі італійської армії проти військ Австро-Угорщини. Постійні обстріли, атаки і відступи, і, найголовніше, тривке розуміння того, що в цій війні неможливо перемогти, тут можна лише загинути. Книга наповнена простими сенсами війни — їжею, розмовами, дружбою, любов’ю та смертю.

Спочатку вони їли разом сир і запивали вином, а через хвилину снаряд поховав їх. Але книга має і надію. Ця надія — кохання, кохання у госпіталях, публічних будинках і закинутих віллах, кохання, яке не схоже на романтику, але яке дає сили повертатись до окопів. І коли молодий англієць потрапить до госпіталя а потім вирішить, що війни з нього досить-саме кохання до шотландської дівчини в госпіталі дасть йому сил наважитись зробити те, що принесе їм обом щастя. Банальне щастя — разом їсти, сміятись, засинати і читати газети.

Але «втрачене покоління» не має постійного щастя. Воно зруйноване і деформоване війною, яка вже ніколи не дасть відчути смак повного миру.
Бо в пам’яті завжди буде той сир з вином і той снаряд, який поховав під грудою землі друзів, але дав надію на кохання.
Ольга Кравчук
«Прощавай, зброє» і …привіт, втрачене покоління

Гемінґвей – один із моїх найбільш улюблених письменників. А серія його творів від «Видавництва Старого Лева» просто дивовижна! Обкладинка, якість паперу, шрифт – на ці книги приємно дивитися і приємно до них торкатися. І це добре, бо прекрасний зміст вимагає відповідної форми.

Власне про зміст. Цей роман багато в чому автобіографічний, адже Гемінґвей, як і головний герой, сам служив на італійському фронті під час Першої світової. Так само був поранений і так само закрутив роман із медсестрою.
Любов під час війни завжди відчайдушна і майже завжди приречена. Це розуміє Фредерік Генрі й не збирається закохуватися в симпатичну медсестру Кетрін. Для нього це просто гра. Та, як це часто буває, плани раптом змінюються і Фредерік уже не може опиратися почуттям. Бо війна війною, а потребу людини в любові, розумінні, душевному теплі та вірі в майбутнє ніхто не скасовував. Навіть якщо ця людина вважає себе зашкарублою і не здатною на глибокі почуття.

Саме любов до Кетрін підштовхує Фредеріка до того, щоб розпрощатися зі зброєю. Це не його війна і він сам до кінця не розуміє, навіщо бере в цьому участь. Він прагне простого й тихого життя з коханою жінкою. Тому, коли питання стоїть руба – дезертирство або смерть, Генрі приймає блискавичне рішення.

«Прощавай, зброє» – один із найбільш знакових романів так званого втраченого покоління. А це означає, що на хепіенд не варто сподіватися. Кохання Фредеріка й Кетрін – короткочасний, але яскравий і потужний спалах на тлі сірості, зневіри та занепаду всього людяного. Трагічний фінал їхньої історії не вбиває Фредеріка тільки тому, що він всередині давно вже напівживий. Складається враження, що все, що сталося, не дуже й здивувало чоловіка. Він знав, що «якщо двоє кохають одне одного, то це не може закінчитися щасливо».


Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту

Тільки зараз!

Знижки до дня сім'ї

до -50% на все

Детальніше
Знижки до -50%