Ернест Гемінґвей: книги та біографія

Ернест Гемінґвей — американський письменник, журналіст, лауреат Нобелівської премії по літературі також лауреат Пулітцерівської премії. Народився майбутній автор 21 липня 1899 року. Ернест зростав в інтелігентній сім’ї його батьки були освіченими людьми. Батько працював лікарем, а мама музиканткою. У дитинстві Ернест сильно цікавився природничими науками й у 8 років вже читав роботи Дарвіна. Дебют Ернеста, як письменника відбувся у шкільні роки його твори часто виходили друком у шкільному журналі. Окрім написання творів у школі він також займався боксом та футболом.

Після закінчення школи він вирішив не продовжувати навчання, як того вимагали його батьки, а натомість переїхав до Канзас-сіті, де влаштувався поліційним репортером і практично щодня зустрічався із грабіжниками, вбивцями, волоцюгами, наркоманами, повіями. Саме під час роботи у поліційній газеті сформувався його стиль письма.

Коли США оголосила, що вступає у Першу світову війну, Ернесту на той момент було 19 років і він добровольцем вирішує піти на фронт. У 1918 році він потрапляє під вогонь кулеметів рятуючи іншого солдата та отримує багато поранень. А 21 січня 1919 року він повертається до США, де його зустрічають, як героя про нього пишуть всі американські газети, як про першого американця який отримав поранення на італійському фронті й повернувся додому живим. Майже рік він провів із сім’єю заліковуючи рани, які отримав на війні, а згодом перебирається до Канади, де повертається до роботи журналістом.

У 1921 році він одружується з Хедлі Річардсон і разом з нею перебирається до Парижа. У Франції він знайомиться з письменниками, художниками, музикантами й сам починає активніше займатися творчістю.

У Парижі до нього прийшов перший письменницький успіх після написання роману «Фієста. І сонце сходить». Але вже у 1930 році він повертається до США. Де поселяється у Флориді купує собі яхту і багато плаває, рибалить і звісно пише. Саме у Флориді до нього прийшла слава. Усе, що виходить з під його пера одразу публікується і швидко зникає з полиць магазинів. Згодом автор на деякий час перебирається до Африки, аби спробувати свої сили у сафарі, але навіть там він не припиняє писати.

Під час Другої світової війни автор тривалий час мешкав у Лондоні, де працював кореспондентом у місцевій газеті, а після війни він переїхав на Кубу, де продовжив свою літературну діяльність.

У 1960 році письменник повертається до США та оселяється в місті Кетчум.

Згодом автор хворіє на параною, та потрапляє у психлікарню, а у той час усі психічні хвороби лікували електрошоковою терапією і після 13 таких сеансів лікування він втрачає пам'ять і здатність писати.

У 1961 році після виписки з лікарні він застрелився з улюбленої рушниці, яку йому подарував дідусь на дванадцятий рік народження, по собі він не залишив жодної посмертної записки.

Українською мовою книжки Ернеста Гемінґвея виходили у різні часи, але варто відзначити «Видавництво Старого Лева», яке взялося за мету видати усі твори автора у новому оформленні та з новими не цензурованими перекладами. У них вже вийшли такі романи письменника, як: «Старий і море», «Фієста. І сонце сходить», а також збірка оповідань «Чоловіки без жінок та інші оповідання». Окрім цих книг великою популярністю користуються й інші книги автора, а саме: «Прощавай, зброє», «Райський сад», «Мати й не мати», «Острів в океані», «По кому дзвонить дзвін» та інші. Багато з його романів та оповідань були екранізованими.

Романи Гемінґевея про сильних і мужніх людей, які ідуть на перекір усім, аби досягнути цілі. Але не дивлячись на це його герої — це люди, які вміють любити, співчувати, хвилюватися усім їм притаманні якості звичайних людей, але поряд з цим у них є щось надзвичайне.