Анотація "Фелікс Австрія", Софія Андрухович
Станіславів кінця ХІХ – початку ХХ століття. Звичайне місто на кресах «щасливої Австрії», в якому живуть, страждають, нероздільно закохуються, захоплюються наукою і шарлатанськими виступами всесвітньо знаних ілюзіоністів, розважаються на балах і карнавалах, ходять на шпацер і ховають таємниці у різьблених комодах. І на тлі епохи, яка для нащадків щораз більше обростатиме міфами про ідилічне життя, – долі двох жінок, що переплелися так тісно, як стовбури дерев – у нерозривному зв’язку, який не дає ні жити, ні дихати, ні залишитися, ні піти.
Читати все
Про книжку "Фелікс Австрія"
Софія Андрухович у своєму найпопулярнішому романі «Фелікс Австрія» запрошує усіх читачів у мандрівку минулим. Події роману відбуваються за часів старенької доброї та щасливої Австо-Угорської імперії. Кінець XIX – початок XX століття, містечко Станіславів (сьогодні Івано-Франківськ).
Книга «Фелікс Австрія» розповідає історію двох головних героїнь: панянки Аделі та її подруги-служниці Стефанії. Їхні життя зв’язалися ще у ранньому дитинстві після мармулядової пожежі (відомої події в історії Івано-Франківська), у якій загинули батьки Стефи. Відтоді історії дівчат, їхнє існування сплелися наче стовбури двох дерев. Вони разом росли, дорослішали, мріяли любили та будували майбутні плани. Та настає момент, коли сплетені дерева перестають тягнутися до сонця і починають заважати один одному процвітати.
Читач, який «Фелікс Австрію» купив, отримує історію про згубну залежність від людини, про дружбу на межі любові та любов на межі ненависті. Роман також про нерівність між станами: «пані-служанка», нездійснені бажання та потребу у змінах. І все це на тлі атмосферного містечка епохи щасливої імперії. Колоритно, правдиво та досі життєво.
Роман «Фелікс Австрія» отримав схвальні відгуки від критиків та читачів. А у 2014 році Софія Андрухович за нього здобула дві престижні українські літературні премії: книга року BBC та премію Літакценту. Також за мотивами фільму знятий колоритний фільм «Віддана».
Українську сучасну літературу важко уявити без «Солодкої Дарусі» Марії Матіос. Роман, який увібрав майже усі страждання українського народу минулого століття. Історія мешканки карпатського села, яку варто прочитати. Щоб зрозуміти диктаторські режими та пам’ятати про той жах, які вони несуть людям.
Цікава, захоплююча історія, яка занурює читача у Станіслав початку 20-го століття. Незвичайна історія двох дівчат, які не могли зрозуміти ким вони доводяться одна одній - сестри, подруги чи пані та служниця.... Від такої невизначеності іхнє життя доволі ускладнювалося, яке врешті їм вдалося розібратися з цим. Розповідь наповнена колоритом давнього міста - вулички, будинки, побут, базар, іжа - наче опиняєшся там! Раджу почитати!
Перечитала перед цим стос історичних книжок про Станіславів. Неймовірно вражена історичною достовірністю. Якщо екранізація ("Віддана"), як на мене - 8 з 10. Недорозкриті образи головних героїнь, які якраз в книзі відображено через внутрішню рефлексію. Дуже сенсорна книга: парфуми, шелест одягу, скрип сходів, дзвони ровера і монастиря, смак їжі, порцеляна... Ти все це відчуваєш. Особливо коли сама ходила цими вулицями. Книга - більше 10 з 10. В житті, мабуть, не від якої книги не була настільки в захваті! Заразила оточення нею. :-)
Читати всеНе цікава, зовсім. Дивує, як точно фільм повторює всю безглуздість сюжету, недалекість і примітивність цих жінок, пусті, наче механічні діалоги, наче ляльки. Іноді режисерам вдавалось покращити сюжет, але в цьому випадку просте копіювання книги.
Цікавий роман української авторки, що змусить вас пройтись вуличками старого Станіслава, поспілкуватись із його мешканцями, ну а ще тут додатково розкривається лінія Аделі й Стефи (хто вони – сестри, подруги, пані й служниця, чи навіть вороги одна одній?) Останнє мене не надто вразило, а от за колорит і атмосферу книгу варто прочитати.
Раджу книжку!