Еріх Фромм
Еріх Фромм — німецький письменник, філософ, психолог, психоаналітик, один із засновників неофройдизма та фрейдомарксизма. Народився майбутній вчений у Франкфурті 23 березня 1900 року.
Батьки Еріха були ортодоксальними євреями, які емігрували до Німеччини з Російської Імперії. Після закінчення школи Еріх вступає до Гайдельберзького університету, де вивчав психологію, філософію й соціологію. У 1925 році, коли Еріх завершив навчання та вже мав достатньо досвіду він відкриває приватну клініку. Еріх Фромм активно займався психоаналізом протягом 35 років.
Детально про автора
Глибока та захоплююча праця, яка дає відповіді на багато психологічних питань та показує причинно-наслідкові зв‘язки. Тут тобі і свобода, і економіка, і творчість, і емоції. Одне з кращого, що доводилося читати. Ідеї описані в 40-вих роках актуальні і зараз.
Читати все«Iншими словами, прагнення до життя і потяг до руйнування -вони пов’язані зворотною залежністю. Що більше проявляється жага до життя, що повніше реалізується це життя, то слабшою є деструктивність. Що сильніше сковується прагнення до життя, то потужнішим стає потяг до руйнування. Деструктивність є результатом непрожитого життя. Ці індивідуальні або соціальні умови, які пригнічують життя, викликають пристрасть до руйнування, що наповнює своєрідний резервуар, звідки черпають сили як щодо інших, так і щодо себе.»
Глибока та захоплююча праця, яка дає відповіді на багато психологічних питань та показує причинно-наслідкові зв‘язки. Тут тобі і свобода, і економіка, і творчість, і емоції. Одне з кращого, що доводилося читати. Ідеї описані в 40-вих роках актуальні і зараз.
Читати все«Iншими словами, прагнення до життя і потяг до руйнування -вони пов’язані зворотною залежністю. Що більше проявляється жага до життя, що повніше реалізується це життя, то слабшою є деструктивність. Що сильніше сковується прагнення до життя, то потужнішим стає потяг до руйнування. Деструктивність є результатом непрожитого життя. Ці індивідуальні або соціальні умови, які пригнічують життя, викликають пристрасть до руйнування, що наповнює своєрідний резервуар, звідки черпають сили як щодо інших, так і щодо себе.»