Анотація "Невпокій в культурі", Зиґмунд Фройд
У пізньому есеї «Невпокій в культурі» (1930), одному з найвідоміших, але й найскладніших своїх творів, Зиґмунд Фройд (1856–1939) досліджує динамічні та афективні основи процесу культури. В парадигмі «другої теорії потягів» та «другої топіки» — структурної теорії психічного апарату — він переосмислює і водночас поглиблює свої давніші міркування про виникнення і логіку культури й цивілізації. Концептуальним ядром є спостереження: розвиток культури неминуче пов'язаний з наростанням почуття провини. Пильно простежений також метапсихологічно виснуваний взаємозв'язок між культурно зумовленою відмовою від задоволення потягів, усамостійненням потягу смерті і вивільненням внутрішньої деструктивності. «Невпокій в культурі» — один із найзначущіших психоаналітичних внесків до культурної антропології та один із найвпливовіших творів сучасності.
Читати все
Про свободу та прагнення людини.
«Невпокій в культурі» небезпідставно вважається одним з найважливіших та найвпливовішим трактатом нашого часу.
На думку Зиґмунда Фройда в природі людини закладений потяг до самознищення, породжені цією силою імпульси агресії завжди шукатимуть шлях вивільнення та вступатимуть у протиріччя з лібідо.
Культурна людина проміняла дрібку можливості на дрібку безпеки, це дійсно цікава ідея, як і думки автора про те, яким би мало бути ідеальне суспільство.
Це дійсно складна та багатогранна книга, яку не вийде почитати з чашкою чаю або на відпочинку. Деякі фрагменти тексту доводиться перечитувати по декілька разів, й те зрештою забувається, але розібравшись, від стилістичного оформлення тексту починає отримувати задоволення.