Набої для розстрілу (Ненько моя, ненько...)
| Автор | Гелій Снєгірьов |
|---|---|
| Видавництво | Комора |
| Рік видання | 2024 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 472 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 0.459 |
| ISBN | 9786177286928 |
| Формат | 135x205x33мм |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Так |
| Перекладна | Ні |
Анотація "Набої для розстрілу (Ненько моя, ненько...)", Гелій Снєгірьов
Та чи існувала насправді «СВУ»?
Лірико-публіцистична розвідка «Набої для розстрілу (Ненько моя, ненько…)» — це приголомшливе розслідування Гелія Снєгірьова, в якому автор доходить висновку: справу «СВУ» було сфабриковано радянськими спецслужбами, щоб дискредитувати українських інтелектуалів та обґрунтувати гоніння та репресії. За це автор поплатився здоров’ям і зрештою життям.
Видання «Набої для розстрілу (Ненько моя, ненько…)» — це потужний та емоційно насичений текст Гелія Снєгірьова, який розкриває одну з темних сторінок української історії: судовий процес над учасниками «Спілки визволення України» (СВУ) у 1930 році. Дана лірико-публіцистична розвідка є не просто документальним дослідженням, а глибокою та болісною розповіддю, що виводить на поверхню важливі питання про ідентичність, свободу, національну свідомість та наслідки тоталітаризму.
Навесні 1930 року Харківський оперний театр став ареною судового процесу, що привернув увагу всього українського суспільства. Провідних українських інтелектуалів, культурних і громадських діячів звинуватили в антирадянській діяльності, засудивши до тривалих ув’язнень. Снєгірьов ставить під сумнів саме існування «СВУ», стверджуючи, що справа була сфабрикована радянськими спецслужбами з метою дискредитації української інтелігенції.
Автор ретельно аналізує документи, свідчення і факти, що стосуються процесу, і, з кожною сторінкою, викриває глибокі коріння репресій та абсурдність системи, яка безжально знищувала всіх, хто намагався говорити правду чи відстоювати національні інтереси.
Рекомендуємо придбати книгу саме у мережі магазинів "Книгарня Є". Видання знаходиться у розділі історичної публіцистики, так само як "Діалоги про війну" Ольги Мухи.
