Чи мріють андроїди про електричних овець?
| Автор | Філіп К. Дік |
|---|---|
| Видавництво | Комубук |
| Перекладач | Тарас Бойко |
| Рік видання | 2016 |
| Мова | Українська |
| Кількість сторінок | 272 |
| Обкладинка | Тверда |
| Вага | 300 |
| ISBN | 9789669749062 |
| Формат | 130x200xмм |
| Серія книг | Komubook |
| Тип | Паперова книга |
| Наявність ілюстрацій | Ні |
| Перекладна | Так |
Анотація "Чи мріють андроїди про електричних овець?", Філіп К. Дік
Філіп К. Дік - культовий американський письменник, який став класиком світової літератури завдяки своєму неперевершеному й оригінальному стилю та сміливим науковим концепціям.
Після жахливої катастрофи, яка відбулася у всесвіті роману «Чи мріють андроїди про електричних овець?» наша планета перетворилася на пустелю, вкриту радіоактивним пилом. Ті нещасні мешканці Землі, що залишилися, виживають у злиднях напівзруйнованих міст.
Рік Декард, навчений мисливець, отримує завдання відшукати та знешкодити групу андроїдів «Нексус-6», які нелегально втекли на Землю з віддалених поселень. З часом Рік починає замислюватися: а чи дійсно існує відмінність між андроїдами та людьми? І де пролягає та напівпрозора межа, що їх розділяє?
Як й інші роман Філіпа К. Діка, цей твір досліджує етичні проблеми, зокрема створення штучного інтелекту й може привернути уваги тих читачів, які цікавляться науковою фантастикою, роздумами про життя, людські цінності, мораль та розвиток технологій.
Андроїди - не для всіх
Люди угробили планету: у повітрі радіоактивний пил, всіх переселяють на Марс, живих тварин взагалі майже не залишилось. Але є ті, хто залишається жити на Землі у напівзруйнованих містах.
Один із них - Рік Едуард, який за гроші полює на андроїдів, що втекли з марсіанської колонії на нашу планету, і тут прикидаються звичайними людьми. Ну і далі традиційна дилема: чи можна знищувати роботів як бездушних машин, і чи настільки вже вони відмінні від людей. Секс із андроїдом, крах планети і телевізор на всю стіну - майже класичний набір фантастичного роману.
Не знаю, мені книжка, як кажуть, "не зайшла". Але це і не мій жанр. Хоча, скажімо, серіал "Світ дикого Заходу" мені дуже сподобався, а там вже все те само: чи є в роботів емоції, чи може їх людина експлуатувати і так далі.
Але от "Електровівці" читались важко. Я інколи плуталась в персонажах, забувала, хто з них андроїд. А фінальну сцену взагалі, здається, не зрозуміла. Якщо хтось читав недавно і пам'ятає: що то за тема з дружиною в самому кінці?
Одним словом, не моє. Навіть "Людина у високому замку" Філіпа Діка якось краще пішла.
Не про андроїдів, а про емпатію
Чи мріють андроїди про електричних овець? Це не назва книжки, а запитання яке вона ставить до читача. Перефразувати яке можна наступним чином: Чи є у андроїдів емпатія? І Філіп Дік своїм твором дає нам однозначну відповідь - ні.
У книжці всіляко обговорюється той факт, і неодноразово підтверджується, що якими б розумними, досконалими та схожими на людей не були андроїди, вони все рівно не можуть співчувати людям. Вони не здатні осягнути сильних емоцій, вони лише імітують їх.
Люди навіть вигадали спеціальний тест на емпатію, щоб відрізнити андроїдів, адже вони уже майже нічим не поступаються людям. Хіба що живуть менше...
І це лише один з шарів книги, філософський, якщо вам там заманеться. А в книжці таких шарів ще багато. Можна поглянути на цей твір з точки зору андроїдів, які не розуміють, чому люди так бажають їх винищити, бажають щоб вони жили лише в колоніях на інших планетах, а не на Землі.
А самі люди нічим не кращі. Вони знищують самі себе і навіть усвідомлюють це, але не хочуть нічого змінювати. Чи хочуть? Хочуть як мінімум залишатися людяними, підтримувати емпатію, тому і заводять собі тварин, навіть електричних...
