Анотація "Давати і брати. Прихована соціальна динаміка успіху", Адам Ґрант
Доктор психології Адам Ґрант, професор Уортонської школи бізнесу, дає глибоко вмотивовану й неочікувану відповідь на утопічне питання: «Чи можливо досягти суттєвого успіху, допомагаючи іншим на шляху до нього». Автор розвінчує міфи щодо вродженого таланту і вигорання альтруїстів, пояснює ефект «килимка для ніг», довголіття волонтерів і шарм незграбних геніїв. Спираючись на результати численних досліджень на перетині психології та соціології, Адам Ґрант розкриває внутрішні мотиви, переваги і слабини людей, схильних «давати».
ПІДРУЧНИК ОПТИМІСТИЧНОЇ ФІЛАНТРОПІЇ
З недовірою ставлюся до книжок, котрі вчать жити і стараюся їх оминати, але з книгою Адама Ґранта було все не так: буквально після прочитання першого розділу я стала адептом його теорії і апостолом (ну ок, рекламним агентом) цієї солідної соціальної праці.
Виявляється, якщо переважна більшість народонаселення (близько 70 відсотків) вибирає компромісний шлях, який умовно можна назвати "баш-на-баш" (ти щось мені, а я за це щось тобі), то ще 15% ділитися не будуть і не збираються, намагаючись лише брати. А ті 15 відсотків, що лишилися - віддають щедро і з відкритою душею.
Це поки з розряду "а ми це і без новомодних авторів знали". А про те, що саме такі от щедрі душі займають підніжжя соціальної піраміди, заробляють мало, віддають багато і сприймаються як невдахи - знали? Здогадувались, ок. Хто ж не здогадувався. Але й на самісенькій вершині піраміди бізнес-успіху - вони ж, ті, кому не шкода ділитися знаннями, часом, порадами. І вже хоча б для усвідомлення цього парадоксу варто ознайомитися з "Давати і брати".
Книга повертає віру в себе зокрема і людство загалом. Дуже раджу.