В кабінеті одного професора з психології висів портрет симпатичного маленького хлопчика, і коли його студенти, милуючись дитиною, запитували “хто це?”, професор, посміхаючись, просто відповідав: Адольф Гітлер. Цей невеликий эксперимент ілюстрував просту істину: ми часто забуваємо про те, що навіть найстрашніші чудовиська були колись дітьми.
Щось подібне зробила з читачами і Сьюзен Коллінз, запросивши їх на Десяті Голодні Ігри - в той період, коли вони, правда, були голодними. Для всіх. Від трибутів до… Коріолана Сноу.
З першого погляду й не впізнаєш у гарному юнаку, що його родина ледве зводить кінці з кінцями, того самого Президента Сноу.
І хоч варто амбіціям та гордині хлопчини підняти голову, читач киває з виглядом “а, дійсно, є щось знайоме…”, авторці вдалось створити персонажа, якому не тільки співпереживаєш, але ще й якось ірраціонально в нього віриш. Не зважаючи на те, що знаєш, ким же цей хлопець стане у вже знайомій трилогії, в якийсь момент ти емоційно стискаєш пальці і кажеш подумки герою: “Так, ти все правильно робиш!” і саме через оце відчуття симпатії до Коріолана читач всю книжку перебуває в напрузі, намагаючись зрозуміти: якщо юнак наче все розуміє, як же сталося, що він отримав усе, втративши справді, набагато більше - кохання, друга, відчуття справедливості. Саме це робить історію такою захоплюючою. Власне відчуття підтримки, яке ти транслюєш тирану, тому що тут він ще людина. Людина, здатна тебе причарувати.
Книга “Балада про співочих пташок і змій”, що вийшла через 12 років після публікації “Голодних Ігор” - неймовірний подарунок для всіх шанувальників. Не лише тому, що вона повертає нас у вже знайомий світ, а тому, що вона доповнює картину неочікуваними нам мазками і ти розумієш, перегорнувши останню сторінку, що Капітолій вже ніколи не буде тим, яким ти бачив його вперше очима Катніс Евердін.
Ця книга надає глибини головному антагоністу і наче аж через стільки років ми дізнаємось, нарешті, сенс усіх його мотивів. Кожна деталь, що мала значення в трилогії, саме тут, в “Баладі” пускає своє коріння в сюжет.
Переспівниці, дерево-страстей, троянди, що були розкидані на сторінках “Голодних Ігор” і аромат яких супроводжував нас, маскуючи страх - все це народжується тут, на Десятих Голодних Іграх і подіях, що розгорнуться відразу після них. Подіях, що стануть персональною ареною змагання для Коріолана Сноу. Не фізичного, а власного.
Саме там, на власних Голодних Іграх, що розгортаються всередині персонажа, і йде реальна боротьба, де майбутній президент Сноу вбиває в собі Коріолана - крок за кроком - і стає тим, ким ми його знаємо.
На наше величезне розчарування, адже...ні, справді, хлопчина, що боровся за честь сім'ї, нам вже встиг сподобатися. Сніг не розтанув, навіть, коли заспівали переспівниці.
Але на цьому ж і було побудовано увесь конфлікт, чи не так? Не дарма ж головного героя звати Коріолан, це зразу відсилає нас до легендарного представника роду Марціїв, образ якого в епоху Відродження так хвилював художників.
Коріолан - це не ім'я, це символ відданості сім'ї та її інтересам, і, навіть, якби читач і не був знайомим з “Голодними Іграми”, неважко здогадатися, що честь родини буде вищою за кохання.
Вищим за Капітолій. Вищим за власні бажання. Тому що Сніг завжди зверху. Навіть, якщо привиди минулого чекають його під Деревом Страстей і по ночах цей спів лунає у вухах, як фантомний біль по тому, що не збулося.
Тож нереально приємно, що Сьюзен Коллінз подарувала нам таке довгоочікуване продовження, яке виявилось глибоким початком. Історію не про політику, але про політика. Це було напружено, неймовірно і чутливо. Заслухатися і закохатися в цю “Баладу” дуже просто, тож гарних Вам Голодних Ігор і нехай удача завжди буде з вами!
Читайте також:
- Балада про співочих пташок і змій. Приквел трилогії «Голодні ігри» 46В наявностіSpecial Price 400₴ ціна ЄКЛУБ КРАЩА ціна Regular Price 548₴ціна ЄКЛУБКРАЩА ціна
