Війна, яку ми ігноруємо – це перша думка, що спала мені коли я почав читати книгу від нового українського видавництва «Лабораторія», книги якого наразі продаються ексклюзивно у мережі Книгарень «Є». «Смертельний ворог» Майкла Остергольма та Марка Олшейкера змінив моє уявлення про світ. Чергова мильна бульбашка, в якій я перебував, луснула після перших прочитаних сторінок.
Задум написання книги виник у автора не після нашої сумнозвісної боротьби з пандемією 2019 року, яка паралізувала весь світ, а ще під час спалаху лихоманки Ебола у Західній Африці у 2014-2016 роках.
Тому Остергольм майже не торкається проблем сьогодення, лише стисло у оновленій передмові висловлюється про наше бездіяння і неспроможність дати відсіч пандемії. І він говорить це різко - з натиском на нашу з вами байдужість. Так, так - саме на нашу з вами, а не лише уряду чи політиків, не лише фармацевтичних фондів, на нашу з вами небайдужість.
Пандемія - це загальна проблема людства. Це війна, яку ми ігноруємо. Це пошесть, на яку ми заплющуємо очі.
Ми звикли бачити наш світ через власну призму спостережень та досвіду, вперто відхиляючись від реалій. Ми заперечуємо елементарні речі і намагаємось їх просто відсунути на задній план, як Бога, катаклізми, забруднення нашої планети та пандемії, що здатні знищити нас, або скалічити наших дітей, близьких, рідних нам людей. Наш світ доволі небезпечний, а ми навіть не намагаємось захистити себе, не те щоб зрозуміти, чому він став саме таким.
Ми вже давно не діти й гра «Якщо я тебе не бачу, то ти мене також не бачиш й тебе не існує» – не працює.
Остергольм наполягає на тому, що не можна тримати всі заводи із виробництва різних вакцин лишень в одному місці. Він вважає, що по всьому світові повинні бути точки виготовлення і дослідження різноманітних щеплень, а не лишень у країнах Азії. І це він говорить ще до початку 2019 року. Автор закликає до правди з боку уряду та чиновників, мовляв, якщо люди будуть знати справжній перебіг подій, то вони не будуть панікувати, а з розумінням поставляться до становища і почнуть діяти злагоджено. В цьому я його підтримую. Та, як і зазначив Остергольм, – це не вигідно нашій владі, бо вони бояться втратити контроль над людством. Вони бояться зізнатись світу, що ліків не існує, і що вони навіть не намагалися підтримувати їхню розробки. Ми всі живемо одним днем і байдуже, що там буде завтра. Байдуже, що штами грипу мутують і вже вчорашні вакцини стають безпорадними.
Автор підкреслює, що людьми керують емоції і страх. Саме це є однією із ключових проблем, яка призвела нас до такого скрутного становища. Письменник наводить купу прикладів очевидних речей під іншим кутом.
Ми боїмося авіаперельотів, бо вже надивились кінострічок і новин, як літаки падають додолу, та водночас не помічаємо, що в автомобільних аваріях помирають в тисячі разів більше людей. Ми боїмось стихійних лих, які діють локально, та водночас не помічаємо пандемій, як спалах Зіка, що може пожерти весь світ, адже у цієї хвороби не існує кордонів.
Дослідник влучно підмітив і навів як приклад багато життєвих ситуацій, коли гроші не змогли врятувати багатих світу цього від мутованого грипу, бо, як не дивно, але якщо немає ліків від тієї чи іншої хвороби, то мільярди грошей не допоможуть винайти необхідні ліки за пару днів, щоб врятувати власне чадо чи самого себе. Доктор Майкл наполягає на тому, що потрібно створювати резерви ліків та ЗІС, яких на разі катастрофічно не вистачає. Світ не готовий до всеохоплюючої пандемії, що нам і показав Covid-19.
Що мені сподобалось, так це легка мова автора. Він весь час наводить різні приклади та порівняння від броколі до Фракенштейна, що спрощує сприйняття інформації і дає зрозуміти, якою мірою ми безвідповідальні. Сумно, та автор називає з десяток тяжких вірусних інфекцій, про які світ дізнався ще сотні років тому, та дієвих ліків від них не існує й досі. Чому це так трапилось - Остергольм пояснює буквально на пальцях.
Один з найяскравіших моменті у книзі - це ймовірні наслідки біотероризму чи світової пандемії. Думаю, що сценаристам Голівуду потрібно прочитати цю книжку, щоб правдоподібно зняти кінострічку про кінець світу.
Найкумедніше те, що влада погоджується з тим, що ми не готові до таких подій, але, як автор і зазначає: «Балачок замало – потрібно діяти».
В одному із розділів, дослідник пандемій надає своєрідну інструкцію щодо поліпшення становища. Вже не кажучи про те, що він весь час ставить за приклад Фонд Гейтсів. Таке враження, що лишень подружжя Гейтсів розуміє, наскільки ми себе ведемо безвідповідально.
Незважаючи на таку гостру проблему, автор не забуває про екологію, політику та урбаністику. Він пояснює те, чому через прогрес ми стали надто вразливими, наголошує на небезпеці комарів і потребі їхнього винищення, або хоча б скорочення популяції.
Остергольм наголошує, що ми не адекватно використовуємо антибіотики - як у житті людей від звичайної простуди і до свійського господарства, де «пічкають» свинок та курей цими стратегічно необхідними ліками, щоб вони просто виростали більш жирнішими і смачнішими.
Ця книжку однозначна повинен прочитати кожен з нас, не важливо, чи ти звичайний книгар, як я, чи сильний цього світу. Звичайно, ми звикли відмахуватись від сьогоденних реалій. Нам легше заплющити на все очі, а далі - що буде, те і буде. Нам страшно дізнаватись і розуміти, що наш світ не світлий і рожевий, а темний і похмурий. Однак таким чином ми не змінимо його. Таким чином ми лишимось блукати у пітьмі, помираючи в жахливих муках, не розуміючи, чому так трапилось.
Багато хто може сказати, що ми слабкі й нічого не можемо, та зміни починаються з однієї людини. Коли ти розумієш, як влаштований цей світ, то тобою доволі важко маніпулювати.
Ти усвідомлюєш ризики і не піддаєшся паніці, адже ти вже знаєш відповіді на запитання, які люди намагаються шукати під час кризових ситуацій.
Так, все це звучить сумно та не на жарт може налякати, та ми повинні тверезо оцінювати свої сили. Знаю, що мої слова на вас не вплинуть, адже ми звикли ходити у пітьмі і перекладати провину на інших, та час дорослішати, час приймати рішення та змінювати цей світ заради наших дітей, заради наших близьких, заради людей і, якщо бажаєте, то заради Бога.
Ми вже давно не діти й гра «Якщо я тебе не бачу, то ти мене також не бачиш й тебе не існує» – не працює. Досить ігнорувати цей світ! Він потребує нашої з вами допомоги.