«Усе, про що я мовчала» Кайлі Форнасьєр - книжка про кохання чи щось інше?

Як багато ми знаємо людей з особливими потребами? Чи розуміємо, в чому саме «особливість» їхніх потреб? Думаю, що більшість з нас на обидва запитання відповість «ні». 

Книга «Усе, про що я мовчала», що побачила світ у видавництві «Ранок», через історію головної героїні допомагає зазирнути у світ таких «особливих» людей.

Такі звичні для нас речі, як підійти до незнайомої людини і запитати дорогу до супермаркету, замовити їжу в фастфуді або купити в касира квиток на потяг, — для людей із селективною німотою є неможливими.

Так, Пайпер відчуває величезну підтримку і любов своєї сім’ї, але що з того, коли ти не можеш вибачитися перед подругою за образу і слова застрягають тобі клубком у горлі?

Дівчина вирішує будь-що змінитися і докласти всіх зусиль, щоб побороти хворобу. 

Чи вдасться їй втілити задумане? З якими труднощами доведеться боротися? Чи зможе вона сказати коханому: «Я тебе люблю»? Шукайте відповіді в книжці австралійської письменниці Кайлі Форнасьєр «Усе, про що я мовчала».

Кому і чому я раджу прочитати цю книгу?

Підліткам ця книга буде цікавою тому, що, по-перше, це чудова і тендітна історія кохання, кохання першого та чистого, а, по-друге, це історія,  на жаль, з невигаданого життя австралійського суспільства. 

Батьків, я певна, ця книга змусить звернути увагу на своїх дітей, а особливо на підлітків, які дуже часто залишаються сам на сам зі своїми страхами, сумнівами, переживаннями. І задача батьків на цьому етапі підтримувати, бути поряд, навіть коли це здається непотрібним, або неможливим, коли наші милі діти з маленьких пухнастих зайчиків перетворюються на колючих їжачків, гримають дверима і замикаються не лише у своїх кімнатах, а й усамітнюються у собі. Саме тоді згадаймо себе у їхньому віці і любімо наших неслухів, бо вони найцінніше, що є в нашому житті!