Цитадель українського духу
Вас може зацікавити
Книга Сергія Германа “Готель “Цитадель” увійшла до п’ятірки найкращих за версією ПЕН-клубу в 2021-ому році. В номінації “Художня літератури” вона стоїть на рівні з популярними романами Юрія Андруховича “Радіо Ніч” та Юрія Винничука “Аґент Лилик”, “Вілла Деккера”. Уже цей факт знаменує цікавість професійної спільноти до видання, а в читачів викликає інтерес до теми, про яку майже ніхто не говорить в ЗМІ, активно не висвітлює в підручниках з історії, десь побіжно згадує в університетах та школах. Тема ця – польсько-українська війна 1918-1919 років.
Щоб зрозуміти, чому між Польщею та Україною на початку XX століття виник конфлікт, потрібно копнути глибше в історію України. У 1867-му році Австрійська імперія розпалася на дві частини. Етнічні українські землі Галичини й Буковини відійшли до Австрії, Закарпаття – до Угорщини. Після такої події права поляків у краї розширилися, хоча у Східній Галичині українське населення переважало. Після проголошення імператором Карлом I незалежності Польщі стало зрозуміло, що Галичина відійде до Польщі. Це і викликало занепокоєння в українців, яке вилились в сутички й повномасштабну війну між II Польською республікою та Західноукраїнською Народною Республікою. До польської сторони згодом приєднались: Королівство Румунія, Угорська демократична Республіка, Чехословаччина. Українську сторону підтримала Українська Народна Республіка. У цій збройній сутичці загинуло приблизно 25 тисяч людей. ЗУНР поділили між трьома країнами.
Перебіг та висновки щодо цієї нерівної кровопролитної війни залишмо на розсуд історикам. З огляду на тодішню ситуацію в Європі, Україна не мала ані найменшого шансу на перемогу.
Якщо в підручниках є згадки про війну, певний масив історичних документів оповідає про ці криваві події, дослідники пишуть наукові монографії та розвідки, то в художньому розрізі про це протиборство не писав ніхто.
І тут у нашого автора нема конкуренції та суперників. На диво, але є ще такі теми в літературі, які ніхто не зачіпав і про які ніхто не писав. І письменник тут першопроходець.
В 2021-ому році з’явився повнокровний роман “Готель “Цитадель” Сергія Германа, в якому головний герой Леонтій Корсаковський відшуковує правду на тлі війни Польщі та України на початку XX століття. Весь текст побудований на пошуках власного коріння, своєї ідентичності, кохання, призначення й місця у світі.
Про книгу вже написали рецензенти. Вона вже гучно заявила про себе в сучасному літературному процесі. Зокрема, на популярному сайті “Буквоїд” вийшла рецензія авторитетного історика, почесного краєзнавця України та доктора історичних наук Івана Монолатія. У своєму відзиві “Польку кохати не можна любити українця” пан Іван пише:
“Роман С. Германа зовсім не химерний, він радше лінійний, хронологічно і тематично виважений, однак не нудний. У його тексті відчується динаміка подій і явищ, герої – не мовчазні фігури, а активні творці свого життя в умовах етнічного різнобарв’я на Галичині, позначеного чорно-білими відблисками конфлікту нещодавніх друзів, коханців, сусідів – українців і поляків. Хоча у тексті знайдемо і австрійців, і євреїв”.
Іван Монолатій підкреслює, щоби зрозуміти цей художній твір “важливо нарешті вийти за межі власних національних мурів, як сучасним українцям, так і полякам”. А також сама фабула твору криється в “історичному пізнанні двох націй-сусідок, від державности яких і нині залежить майбутнє Серединної Європи”. Слушні висновки фахівця заглиблюють нас у нове прочитання історій двох країн, важливість співробітництва й прийняття подій минулих століть, якими складними й болючими вони не були.
У щоденній українській газеті “День” журналіст Олег Коцарев відгукнувся про “Готель “Цитадель” cхвально:
“Головною несподіванкою «Готелю «Цитадель» (а Сергій Герман уже довів, що вміє писати несподівані книжки, зокрема пов’язані з історією, наприклад, у одному зі своїх попередніх романів, «BMX»), мабуть, стало поєднання абсолютно відстороненого, екзистенційного й персоналістського погляду на історію з ретельним прописуванням боїв, військової атмосфери, географії та інших подібних суто воєнних нюансів”.
Більше читайте в номері газети “День” (№149-150 за 2021-й рік).
Текст Сергія Германа справді різношаровий. І не можна сказати, що йдеться лишень про війcькові події під завісу Першої світової війни. Хто хоче знайти в ньому міцну чоловічу дружбу, може сміло гортати сторінки приязних взаємин двох ветеранів війни: військового кореспондента віденської газети “Wiener Tageszeitung” Леонтія Корсаковського та його вірного товариша Макса фон Айхінгера. Кому захочеться любовних перипетій, гайда дізнаватись про сердечні справи Л.Корсаковського з Ф. Славінською, польки й українця, посеред польського-української війни. Хто ж хоче вишуканих літературних форм та містифікацій, прошу на перші сторінки ґрунтовного роману (аж на 300 з копійками сторінок!), ознайомитись із передмовою Адріяна Корсівського, діда нашого ключового персонажа, завдяки якому й побачив світ цей рукопис. Є й особлива категорія читачів-фанатів міста Лева. І в романі вони також знайдуть шарм львівських вулиць початку минулого століття.
І не треба дивуватись, що книга про Захід оприявнилась на Сході, можна вбачати в цьому певний символічний історичний акт.
Окрім різношаровості, певної розтягнутості подій у часі й просторі, роман має і моральний аспект. В інтерв’ю для сайту журналу “Золота пектораль” автор застерігає, щоб українці й поляки вчили власні історії, адже це в подальшому допоможе уникнути помилок.
Також дуже важливим роман є в розрізі сучасних відносин сусідніх країн. Про взаємини України та Польщі Сергій Герман висловився дуже влучно:
“Ця історія не є простою, у багатьох випадках – драматичною і такою залишатиметься завжди. У чомусь наші національні інтереси сходяться, у чомусь – ні. Такий стан речей є нормальним. Минуле не змінити, слід думати про сьогодення і майбутнє… З сильними рахуються, зі слабкими – ні. Все достатньо просто”.
Оскільки Україна стоїть на порозі повномасштабної війни, роман Сергія Германа допомагає зануритись у її буденність. Бої на вулицях Львова і поза його межами, окопи й командні штаби, пересування військ з одної локації на іншу, сварки між дипломатами та військовими. Навіть буденність залізниць, вокзалів, кав’ярень, інших готелів чітко виписана в романі. Війна просочує всі аспекти буття персонажів, входить у їх нутро непомітно, сторінка за сторінкою. Так, читач мимоволі стає співучасником складного й шалено-трагічного дійства.
Особливий дар автора – це вміння так залізти в душу персонажа, що читач відчуває кожну його клітинку й рух атомів всередині й зовні. І цим “Готель “Цитадель” та персонажі захоплюють і не відпускають до останньої сторінки.
До речі, в реальному готелі “Цитадель” книга Сергія Германа красується на видному місці. І кожен охочий може познайомитись із виданням, щоби пірнути з головою в українську минувшину. Автор у інтерв’ю для Ютуб-каналу журналу “Дніпро” закликає відвідати готель, який завдяки роману письменника уже став символом міцності й боротьби українського народу за власну волю й свободу. А не тільки місцем для відпочинку й розваг.
