Про Вільяма Ґолдінґа та його роман-притчу «Володар Мух»
19 вересня відзначатиметься 110-річниця з дня народження Вільяма Джеральда Ґолдінґа – англійського письменника, який 1983 року отримав Нобелівську премію з літератури «за романи, що допомагають зрозуміти умови існування людини у світі».
Він народився в парафії Сент-Колем-Майнор (Ньюкей, Корнвол) 19 вересня 1911 року. Його батько, Алек Ґолдінґ, викладав природничі науки в гімназії міста Малборо; мати, Мілдред Керно, була феміністкою, учасницею руху за виборчі права жінок. Після навчання в гімназії Вільям вступив до коледжу Брейсноуз Оксфордського університету, де два роки вивчав природничі науки, а відтак обрав для себе іншу спеціалізацію – англійську мову та літературу.
Вільям Ґолдінґ, 1983 рік.
Після закінчення бакалаврату Ґолдінґ працював у школі Майкл-Холл у Стрітеме, що на півдні Лондона, а в 1938-1940 роках – у Мейдстоунській гімназії та в Школі єпископа Вордсворта (відомій гімназії для хлопчиків у Солсбері), де викладав англійську мову та філософію.
У вересні 1939 року майбутній письменник одружився з Ен Брукфілд. У подружжя народилося двоє дітей (восени 1940 року – син Девід, а влітку 1945 року – донька Джудіт).
У 1940-1945 роках, під час Другої світової війни, Ґолдінґ служив у Королівському флоті: на есмінці «Галатея» брав участь у потопленні німецького лінкора «Бісмарк»; на початку 1942 року був переведений до Ліверпуля, у морський патрульний підрозділ, а незабаром – до військового дослідного центру в Бакінгемширі. На початку 1943 року знову повернувся на флот, де займався організацією переправлення міноносців зі Сполучених Штатів до Великої Британії. Як командир десантного ракетоносця брав також участь у висадці союзних військ у Нормандії.
Жахіття війни позбавили Ґолдінґа ілюзій щодо властивостей людської природи. Згадуючи ті часи, він писав:
«Я почав розуміти, на що здатні люди. Всякий, хто пройшов війну і не зрозумів, що люди творять зло подібно до того, як бджола виробляє мед, або сліпий, або несповна розуму».
Після демобілізації Ґолдінґ повернувся до Солсбері, де поновив викладацьку діяльність у Школі єпископа Вордсворта. Водночас захопився літературною творчістю, однак жоден із його чотирьох ранніх романів не був опублікований, а рукописи загубилися.
Обкладинка першого видання роману «Володар Мух».
1951 року Ґолдінґ почав писати алегоричний роман-притчу, який спочатку назвав «Незнайомці зсередини». У вересні 1953 року, після того, як велика кількість видавництв повернула рукопис роману авторові, він надіслав його видавництву Faber & Faber. Один з рецензентів видавництва, Ян Перкінс, спочатку відхилив роман з позначкою «Брудний і нудний. Безглуздий». На щастя, новий редактор фірми, Чарльз Монтейт, дотримувався іншої думки. Монтейт попросив Ґолдінґа внести деякі зміни до тексту (зокрема, цілком прибрати першу частину, в якій описувалася ядерна війна) і вмовив Faber & Faber купити твір за сміховинну суму в 60 фунтів стерлінгів. Роман був опублікований у вересні 1954 року під назвою «Володар Мух» і незабаром набув небаченої популярності не лише в Англії, але й в інших країнах світу.
За зізнанням автора, він задумував цей твір як пародію на роман письменника вікторіанської доби Роберта Майкла Белентайна «Кораловий острів» (1858).
«Володар Мух». Українське видання 2000 року.
Белентайн описував пригоди трьох підлітків на безлюдному острові в Тихому океані, куди вони потрапили після кораблетрощі. Наслідуючи досвід Робінзона Крузо, хлопці мужньо протистояли світу дикої природи, піратам і тубільцям-канібалам, зберігаючи в собі людяність та віру в перемогу християнських цінностей над варварством полінезійців.
Ґолдінґ теж закидає своїх героїв – хлопчиків віком від 6 до 12 років – в мікрокосм безлюдного острова, однак, позбавлені опіки з боку дорослих, опинившись на межі життя та смерті, налякані присутністю на острові загадкового «звіра», вони під впливом обставин поступово морально деградують, перетворюючись на дике агресивне плем’я.
Щоправда, спочатку діти спробували організуватися в громаду, засновану на демократичних принципах: обрали собі ватажка (ним став вихований, розумний та досвідчений підліток на ім’я Ральф), встановили певні правила поведінки тощо. Але через м’яку вдачу та відсутність організаторських здібностей у демократично обраного ватажка дуже скоро з’явився конкурент – відважний, але безпринципний та жорстокий підліток на ім’я Джек. Він став авторитарним лідером «групи мисливців». Ця група створила окреме войовниче плем’я, до якого згодом приєдналися майже всі хлопчики. Необмежена свобода врешті-решт призвела до страшних наслідків – двох убивств та полювання племені на Ральфа...
Уперше я прочитав роман Вільяма Ґолдінґа «Володар Мух» у журналі «Вокруг света» ще в підлітковому віці (у далекому 1969 році) та, як і більшість моїх однолітків, був шокований «жорстокими іграми», що відбувалися на острові.
Звичайно, тоді я не усвідомлював, яких актуальних моральних проблем торкнувся автор і які глибокі сенси заклав у характери своїх героїв, у їхні роздуми, вчинки й навіть речі та природне середовище.
Апокаліптичний і демонічний символізм роману досі породжує численні інтерпретації, його вивчають не лише літературознавці, а й філософи, політологи, соціологи та психологи.
Мало того, останні пів століття твір Ґолдінґа увійшов у шкільні програми, його вивчають у ліцеях, коледжах та університетах багатьох країн. Всесвітньому визнанню автора та його роману сприяв також фільм «Володар Мух» режисера Пітера Брука, що вийшов на екрани 1963 року.
Кадр із фільму «Володар Мух» (1963).
Українською мовою роман уперше був опублікований 1988 року в перекладі Соломії Павличко і відтоді неодноразово перевидавався.
Окрім «Володара Мух», Ґолдінґ написав ще низку романів, але жодний з них не набув такої популярності, як його дебютний роман.
Вільям Ґолдінґ раптово помер від інфаркту 19 червня 1993 року у власному будинку в Перранарворталі (Корнвол) та був похований на церковному цвинтарі в Бауерчоку (Вілтшир).
