Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-sabatini-ta-prototypy-kapitana-blada/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про Сабатіні та прототипи капітана Блада

11.03.2021
Відгук

Автор про себе:

Письменник-мариніст, перекладач, афорист, кандидат історичних наук. Перший в Україні та Східній Європі фахівець з історії морського розбою, автор понад ста статей та нарисів з історії піратства, двох дюжин науково-популярних книжок і двох пригодницьких романів про джентльменів удачі. Зробив власний переклад роману Р.-Л. Стівенсона “Острів Скарбів”, виданий у Львові 2018 року.

Рафаель Сабатіні (1875-1950) походив з італійсько-британської родини оперних співаків, з дитинства багато мандрував, знав, окрім італійської та англійської, ще три іноземні мови (португальську, французьку та німецьку), починав трудову діяльність як перекладач, а з середини 1890-х років захопився написанням оповідань. Відтоді, як у 1904-1905 роках вийшли друком його перші книжки, Сабатіні вирішив повністю присвятити себе літературній творчості.

1.jpg
Рафаель Сабатіні.

Всесвітню славу письменникові принесли історичні та пригодницькі романи – особливо про піратів. Хоча літературні критики нерідко засуджували їх за мелодраматичний зміст, а професійні історики вказували на прикрі фактологічні помилки, читачам підліткового віку припали до душі герої, створені уявою Сабатіні.

Дія його романів «Одіссея капітана Блада» (1922), «Хроніка капітана Блада» (1931) і «Чорний лебідь» (1932), а також збірника новел «Удачі капітана Блада» (1936) відбувається в Карибському морі в останній третині XVII століття. І найкращий серед цих творів – роман «Одіссея капітана Блада».

Бакалавр медицини та, грою долі, капітан флібустьєрів Пітер Блад – одна з найяскравіших постатей у пригодницькій літератури про піратів. Мільйони людей зачитуються описанням його пригод, а втім, мало хто знає, що цей благородний розбійник був «змальований» автором з декількох цілком реальних історичних персонажів.

2.jpg
Капітан Блад на обкладинці роману Р. Сабатіні. Ілюстратор Н. К. Ваєт.

Йдеться про лікаря Генрі Пітмена, адмірала ямайських флібустьєрів Генрі Морґана та французького корсара Жана-Батіста Дюкасса.

«Оповідання про великі страждання й дивовижні пригоди Генрі Пітмена, хірурга покійного герцога Монмута» уперше було опубліковано в Лондоні 1689 року та перевидане на початку XX століття.

З цього твору можна дізнатися, як лікар Пітмен, повернувшись на батьківщину із подорожі по Італії, вирішив навідатися до родичів у Сендфорді. Був початок літа 1685 року. Коли герцог Монмут, що претендував на англійський престол, вчинив заколот проти короля Якова II Стюарта, Пітмен прибув до Таунтона, аби на власні очі побачити війська заколотників. Додому він так і не повернувся, бо піддався на вмовляння якихось добродіїв та приєднався до похідного лазарету герцога. Після розгрому повстання Пітмена схопили, судили й вислали як білого раба на далекий острів Барбадос. Там бідолаха зазнав жорстокого поводження з боку губернатора. Не витримавши знущань, він із сімома товаришами 1687 року наважився втекти з острова. На маленькому човні втікачі відпливли убік узбережжя Венесуели й зупинилися на безлюдному острові Ла-Тортуга. Там вони зустріли банду флібустьєрів, які стверджували, що симпатизують герцогу Монмуту, але незабаром спалили човен втікачів і залишили Пітмена та його друзів «робінзонити» на згаданому острові. Лише через три місяці вони були врятовані англійським судном.

Неважко помітити, що початок «одіссеї» капітана Блада багато в чому перегукується з фактами з біографії Генрі Пітмена.

Схожі паралелі можна провести і з початком вест-індської епопеї Генрі Морґана, який теж, згідно з версією А. О. Ексквемеліна, потрапив на Барбадос як білий раб. Але найбільше запозичень з біографії Морґана містять 16-й та 17-й розділи роману, присвячені захопленню капітаном Бладом іспанських міст Маракайбо та Гібралтар у Венесуелі.

3.jpg
Генрі Морґан - один з прототипів Пітера Блада. Гравюра з книжки Ексквемеліна "Пірати Америки" (1678).

Пірати Морґана пограбували згадані міста навесні 1669 року, заздалегідь захопивши форт Ла-Барра, який охороняв вхід в озеро Маракайбо. Та коли вони збиралися знову вийти в море, на них очікувала неприємна новина: вихід з озера заблокували три іспанські кораблі, а у форті іспанці встановили шість гармат та розмістили нову залогу! Ця звістка не на жарт стривожила піратів, але Морґан не втратив самовладання. Він наказав перетворити один зі своїх кораблів на брандер, який рушив убік ворожої ескадри в авангарді піратської флотилії. Наблизившись до іспанського флагмана, брандер вибухнув і підпалив його. Відтак пірати атакували решту іспанської ескадри й перемогли її. Однак вийти з озера вони все ще не могли, бо гармати форту були націлені на протоку.

4..jpg
Бій між піратами та іспанцями на озері Маракайбо 1669 року.

«Пірати, – повідомляє Ексквемелін, – вирішили вдатися до такої хитрості: днем, напередодні ночі, яка була обрана для втечі, частина піратів сіла в кілька каное нібито для того, щоб висадитися на берег. Берег був вкритий густими заростями, тож пірати непомітно повернулися, лягли в каное і потихеньку знову підійшли до своїх кораблів. Такий маневр вони здійснили неодноразово, причому ця фальшива висадка відбувалася з усіх кораблів. Іспанці не мали сумніву, що пірати спробують вночі кинутися на штурм і захопити форт; вони стали готувати все необхідне для захисту з боку суходолу і повернули туди всі гармати».

«Пірати, – повідомляє Ексквемелін, – вирішили вдатися до такої хитрості: днем, напередодні ночі, яка була обрана для втечі, частина піратів сіла в кілька каное нібито для того, щоб висадитися на берег. Берег був вкритий густими заростями, тож пірати непомітно повернулися, лягли в каное і потихеньку знову підійшли до своїх кораблів. Такий маневр вони здійснили неодноразово, причому ця фальшива висадка відбувалася з усіх кораблів. Іспанці не мали сумніву, що пірати спробують вночі кинутися на штурм і захопити форт; вони стали готувати все необхідне для захисту з боку суходолу і повернули туди всі гармати».

Упевнившись, що його хитрість спрацювала, Морґан вночі щасливо провів свою флотилію повз мури іспанського форту у відкрите море.

Ще один подвиг капітана Блада – захоплення іспанського міста Картахена у Новій Гранаді – запозичений Сабатіні з біографії корсара Дюкасса, призначеного королем губернатором острова Тортуга та західної частини острова Гаїті.

5.jpg
Жан-Батист Дюкасс - ще один прототип капітана Блада. Художник Г. Ріго, приблизно 1700 рік.

1696 року морський міністр Франції повідомив йому про підготовку бароном де Пуанті антиіспанської експедиції. Дюкасс мав долучити до неї загін місцевих флібустьєрів. Коли 1697 року барон де Пуанті прибув на Гаїті, він пообіцяв, що флібустьєри отримають таку ж частку здобичі, як і екіпажі ескадри. Та коли Картахена була захоплена й пограбована, барон обдурив Дюкасса і його людей: замість 2 млн песо їм запропонували лише 40 тисяч. Події, пов'язані з цією експедицією, лягли в основу 25-30 розділів роману Сабатіні, який перетворив Дюкасса на капітана Блада, а барона де Пуанті – на барона де Рівароля.

Звичайно, було б помилкою стверджувати, що Пітер Блад є двійником Морґана чи Дюкасса. Діючи у схожих обставинах, Блад керується зовсім іншими мотивами, і в цьому сенсі він – антипод реальних історичних осіб, занадто ідеалізований пірат-романтик.

Читайте також:

Отримай знижку