Коли у мене емоційне виснаження, то я прагну читати спокійні і трохи меланхолійні книги. Переважно про життя та роздуми людей. Тому мені й припала до смаку книжка «Рудий на узбіччі» Енн Тайлер.
Незважаючи на маленький обсяг книжки, авторка оповіла ціле життя головного героя Міка. І тут я зрозумів, наскільки стисло можна розповісти про наше життя…
Думки думками, але перейдемо до книги, в якій панує спокійна і трохи похмура атмосфера, адже герой впродовж роману трохи втрачає життєві орієнтири і вже не знає, куди рухатись і куди себе подіти. Та це й не дивно, бо його звичайне розмірене і спокійне життя іде шкереберть. Все-таки не кожного дня тебе зустрічає на порозі власного будинку хлопець, який запевняє, що він його батько, а після цього ще й кидає дівчина, вже не кажучи про галасливу сім’ю, яка намагається тиснути на нашого сорока плюс років чоловіка.
Цей роман у Енн Тайлер вийшов тягучим, як сироп.
У ньому ви не знайдете динамічних поворотів сюжету, але пізнаєте роздуми головного героя, його хвилювання, фантазію та думки. Особисто мені така неквапливість до вподоби.
Мені було легко уловити настрій книги і те, як Міка впродовж роману змінюється у побуті, думках, відчуттях і вчинках.
Міка вийшов доволі апатичним. Та це й не дивно, адже його життя склалося не так, як він бажав, тим паче не так, як очікувала його сім’я, яка покладала на нього великі надії. Можливо саме це і зіграло свою роль у його занудстві.
Все повинно бути за правилами, все повинно бути розкладено по своїх місцях, він навіть веде щоденний графік прибирання, який в жодному випадку не можна порушувати. Я не можу сказати, що ця особливість дратує, зовсім ні, вона, навпаки підкреслює, що ми готові витрачати час на будь-що, аби лишень заповнити порожнечу всередині душі.
Але вам доведеться частенько читати про порядок в будинку, суворе дотримання графіку та прибирання житла. Та будьте впевнені в тому, що все має сенс і пояснення, і ця особливість – не виняток.
А взагалі Міка ще той відлюдник, котрий полюбляє комп’ютери й не надто полюбляє людей, але попри це він все ж таки турбується про своїх сусідів та знає всіх мешканців будинку. Хоча його турбота своєрідна і трохи прохолодна.
Одна з речей, яка хвилювала мій розум під час читання роману, так це згадування крамниці секонд-хенду. Я все ламав собі голову: чому Енн Тайлер так часто зосереджує увагу на крамниці.
І лише в самому кінці мою цікавість було втамовано. Однак, я так і не зрозумів, навіщо постійно було загострювати на цьому увагу, адже вживаний одяг так нічого радикального і не приніс в сюжет.
Читаючи книгу, я, з одного боку, відчував тугу, а з іншого - піднесення та споріднення з життям головного героя.
Особливо, коли він зустрічався зі своєю сім’єю, адже моя сім’я також галаслива і трохи неуважна в побуті. Хоча, як по мені, то ми всі в тій чи іншій мірі неуважні, або один до одного, або в інших моментах.
Загалом, ця книга про втрату, розчарування та водночас про пошук свого я, власних бажань, мрій та прагнень. Такі книги я переважно називаю про «життя» і це дійсно так.
Звичайне життя звичайної людини, яка просто намагається жити. В цьому романі ви не знайдете шаблонних персонажів, всі вони живі і прості. Кожен має особливості, вподобання та власний стиль виражати свої емоції.
Мені сподобались трансформації, що відбувалися з головним героєм упродовж роману, й сум, який є в кожного з нас. Мені сподобалась книга, яка змушує замислитись. Мені сподобався стиль авторки, що доволі легко читається. І мені сподобалась сама атмосфера, що панувала впродовж усього роману.