Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-roman-smert-bere-vidpustku-zhuze-saramagu/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про роман «Смерть бере відпустку» Жузе Сарамаґу

26.07.2021
Відгук

Автор про себе:

Продавець-консультант запорізької книгарні «Є», трішки автор, трішки музикант, філолог.

0050568ef5e6(1).jpg«Наступного дня ніхто не помер». Цими доволі парадоксальними словами починається шедевр пізньої творчості Нобелівського лауреата Жузе Сарамаґу, що має назву  «Смерть бере відпустку». Ця книга дозволяє читачам поміркувати над доволі актуальною темою, про яку задумувався бодай кожен – чи існує безсмертя?

Відразу на обкладинці нас зустрічають заманливі порівняння, мовляв цей твір схожий своїм магічним реалізмом на Маркеса, а чорним гумором – на Пратчетта.

І хоч із цим доволі важко посперечатися, позаяк тут присутні і елементи напівміфічності, притаманні Габріелю Гарсіа, так і образ Смерті (такий самий кумедний, як і у сера Террі). І хоч мені здається, що кожен гарний твір доволі самодостатній і не вартий «ярликів», мені творчість Сарамаґу найбільше нагадує сюрреалістичні роботи іспанського режисера Луїса Бунюеля (особливо в такому шедеврі як «Скромна чарівність буржуазії» та, на жаль, забутій кінокартині «Спроба злочину Арчибальда де Лакруза»). А й справді, герої португальського письменника заледве вписуються в нашу реальність, ніби випадаючи з неї, або ж приходячи з іншого виміру.

Отож, смерть перестає існувати. Перша частина роману присвячена тому, як суспільство починає сприймати цю новину.

Вочевидь, найбільше дістається похоронному бюро та усім пов’язаним із цієї роботою. Не задоволеною виявляється і церква, позаяк за відсутності помирання стає неможливим воскресіння – головний «козир» християнства, що ставить під сумнів усю віру. Люди починають шукати способи померти, переправляють хворих за кордон, тим самим сприяючи вбивству, що правосуддя ніяк не може оминути, створюються мафія, що стоїть на боці простих людей і намагається хоч якось контролювати ситуацію…

Та врешті, смерті це надокучує, і коли на авансцену приходить вона – усі недоліки і затягненість вище перерахованих подій одразу зникають, на обличчі з'являється усмішка, що не відпускатиме до завершення усієї книги. 

Ця смерть настільки чарівна і зворушлива, настільки смішна і трохи лінива, що й не дивно, чому вона вирішує приміряти на себе людську подобу.

Смерть, як звичайний фізичний процес, повертається, так. Але за тиждень до неї помираючі отримують листа, в якому вказана дата цієї страшної події. І ніби всі задоволені, до тих пір, коли смерть не отримує такого листа на повернення…

Цей роман, за своєю іронією, настільки кумедний і легкий, що легко підійде для знайомства з автором, і, повірте, розлучатися з ним Ви аж ніяк не захочете!

Читайте також:
Коментарі
Біро Тетяна Володимирівна
25.08.2021

Дійсно цей роман легкий і ненав'язливий, просто проте, якби не було смерті. Читаючи цей роман, робиш висновок, що в нашому суспільтві безсмертя може бути тягарем. Автор має свій стиль написання: усі діалоги не виокремлені, тому інколи заплутуєшся хто що сказав, але, зрештою, до цього звикаєш. До автора ніякий претензій. Роман варто прочитати. А ось переклад... Таке враження, що перекладав учень 10 класу зі словником, деякі речення взагалі не клеяться. До речі, заштрик - це шприц чи ін'єкція? Перекладач дуже "закоханий" у такі слова та у новий український правопис. Тому мінус одна зірка саме за переклад.

Читати все

Отримуйте знижки та книжкові анонси на пошту

Тільки зараз!

Знижки до дня сім'ї

до -50% на все

Детальніше
Знижки до -50%