Про «Радіо Ніч» Юрія Андруховича
«Радіо Ніч» - ще один довершений текст від Юрія Андруховича.
В принципі, далі можна не читати мою писанину тим, кому його романи не до смаку.
Спойлерити тим, хто ще не читав теж не хочу, як і проводити літературний аналіз, наче досі філфак не закінчила.
У тексті на місці всі улюблені авторські фішечки.
Перегукування зі своїм і попередніми текстами - як з прозою, так і з поезією.
Перегукування із світовою класикою теж є.
Тут грамотний критик згадає і Орфея, і «Носорогів» Йонеско ( як це зробила в своєму аналізі Ганна Улюра), і Булгакова з його «силою зла, що творить добро».
Є улюблена гра слів, із закодованими з іменами і назвами. Щоправда, часом автор видає читачу ключі наперед, і дуже просить не плутати Мефа з Мефістофелем, Йосипа Ротського не вважати близьким ні до Йозефа Рота, ні до Йосіфа Бродського і подібне. (Така собі психологічна гра «не думай про слона»).
Хоча крук Едгар, мав би перш за все асоціюватись із Едгаром По, про що і автор у тексті повідомив, у мене він, перш за все, асоціюється з чорним ангелом, тим, що з іншими «збирав на фронтоні чорну раду» неподалік від кафедрального собору у Франківську.
Нанизування один за одним синонімів просто таки хочеться цитувати, ще раз і ще раз зачитувати вслух.
Додатковою грою для читачів і змогою поринути в світовідчуття героя став плей-лист, який можна послухати за qr-кодом з книжки.
Фінал відкритий і цим прекрасний. Можна сконструювати все на свій смак.
І от на мій смак здається, що Йос, геть не зле заприятелював би із Стахом Перфецьким.
