Інтернет-магазин
Увійти в інтернет-магазин
Нагадати пароль
/blog/osoblyva-dumka/pro-marka-tvena-fentezi-mikroby-ta-kometu-galleya-/
Відновити пароль по телефону
або
Увійти
Зареєструватись
або
Увійти

Про Марка Твена, фентезі, мікроби та комету Галлея

30.11.2020
Відгук

Авторка про себе:

Філологиня, літературознавиця, викладачка зарубіжної літератури. Цікавлюся семіотикою художнього тексту, поетикою постмодерних творів, теорією читацьких стратегій. Маю найліпшу роботу у світі - читаю і обговорюю книжки з іншими читачами. Моя суперсила - читати будь-які жанри на будь-яких носіях, по кілька книжок одночасно. Моя суперслабкість - нездатність покинути книжку недочитаною. Моя нездійсненна мрія - встигати читати книги, перед тим, як купувати нові.


«Семюел Клеменс і комета Галлея» – так могла б називатися книга про Марка Твена, одного з найвідоміших американських письменників XIX століття. Він народився 1835 року, коли комета 1P/Halley з’явилася на небосхилі, і світив на літературному небі так само яскраво, як вона. А помер, як сам і передбачив, через 75 років, у 1910-му, коли комета пролітала знову.

До того, як стати Марком Твеном, він змінив десятки занять і професій. Не закінчив школу, але був почесним доктором Оксфорду, Йєлю та Університету Міссурі. Найчастіше з’являвся на публіці у білому костюмі, білому капелюсі та червоних шкарпетках. На видання своїх щоденників наклав вето на 100, а на деякі розділи – навіть 500 років. «Я, легенда» – теж гарна назва для книги про Твена, якби він все-таки дописав і видав свою автобіографію.

Утім, знайомство з Марком Твеном я колись розпочала з не менш цікавої (а головне – реальної, а не вигаданої) книги, написаної Міріам Мейсон, що називалася «Хлопчик з Великої Міссісіпі». Вона оповідала про дитинство і родину малого Семмі, про його надзвичайну любов до найбільшої річки Америки, про уроки в місцевій школі, канікули на дядьковій фермі та мрії вирости і стати лоцманом. Потім була прочитана книжка Твена «Принц і злидар», казкова історія про двох хлопчиків, що міняються місцями і життями, і завдяки цьому пізнають справжні цінності власного буття. Класичний, майже диснеївський сюжет недаремно люблять діти, батьки, шкільні вчителі та голлівудські режисери – це суміш історичного та пригодницького романів з елементами соціально-побутової драми та філософської притчі, сповнена іронії та сатири, комічних ситуацій та мелодраматичних колізій. І, зрештою, «діамант» шкільної програми – «Пригоди Тома Соєра та Гекльберрі Фінна». Класика дитячої літератури, очевидно, багато в чому біографічний твір, один із найвідоміших у світі романів про двох нерозлучних друзів, непосид і розбишак, таких собі малих розбійників-робінгудів, бо, з усіма своїми бешкетами, вони, проте, зовсім не погані хлопці – добрі, справедливі та шляхетні.

«Класика – це книги, які люди хвалять, але не читають»

Марк Твен

Мабуть, не помилюся, якщо скажу, що для більшості читачів знайомство з Марком Твеном починається з Тома і Гека, і ними ж і закінчується. І це, як на мене, одна з найбільших несправедливостей книголюбного світу. Всі читали «Пригоди Тома Соєра», багато дійшло до «Пригод Гекльберрі Фінна», але до двох останніх частин тетралогії про Соєра («Том Соєр за кордоном» і «Том Соєр – детектив») дістаються уже одиниці. Українською перекладено лише кілька найвідоміших його романів, памфлетів та оповідань. Левова частка мемуарів, листування, публіцистики досі лишається поза увагою читачів. Парадоксально, але всі ми чули про Марка Твена, але чи ми знаємо насправді Марка Твена – велике питання.

Яким чином колишній розбишака, що мріяв стати лоцманом, став журналістом, письменником і видавцем? Як йому вдавалося поєднувати літературну творчість та комерцію? Як він ставився до грошей? До їх відсутності? До власної слави?

Як і багато письменників золотого віку літератури, він був символом свого буремного часу. Йому довелося побувати капітаном корабля, золотошукачем, солдатом. Він пізнав смак перемог та гіркоту втрат. Був і дуже бідним, і неймовірно багатим. На власному досвіді знав, до чого призводить гонитва за «американською мрією» і з точністю до долара та цента знав ціну людського життя. Сам він про тогочасну епоху казав, що вона «позолочена» – і в цьому йому можна повірити, він мав достатньо життєвої мудрості для того, щоб сотні його висловів, коментарів, жартів стали афоризмами, легендами та «народними» анекдотами.

«Дотепність та гумор – якщо між ними існує різниця, то тільки в часі – це блискавка та електричне світло. За походженням вони однакові, але дотеп – це миттєвий, яскравий і небезпечний спалах, а гумор грається і насолоджується сюжетними викрутасами»

Марк Твен

У його творах багато гумору, сатири та іронії. Але й багато філософії, містицизму, метафізичного пошуку. При цьому головні герої та оповідачі його творів – звичайні люди, далекі від науки чи мистецтва. Це не інтелектуали чи складні неоднозначні особистості, що перебувають у безкінечних пошуках самих себе. Втім, можливо, саме завдяки цьому ці герої такі симпатичні – хаотичність та невизначеність смислів постлітератури теж інколи втомлює.

І хоч більшість критиків вважають, що головний твір автора, його magnum opus – це «Пригоди Гекльберрі Фінна» (Фолкнер називав його тим самим довгоочікуваним «великим американським романом»), я завжди буду любити Твена за інші речі. Можливо, менш відомі, але від того не менш значущі, принаймні для мене.

Книга «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» – по-своєму унікальна, одна з перших у традиції фантастичної прози про подорожі в часі. Тільки вдумайтеся, засновником жанру вважається Герберт Веллс, але Твенова книга вийшла у 1889 році, за шість років до «Машини часу». А ще це одна з перших книжок про героя попаданця і прогресора (тобто героя, що потрапляє в іншу часову чи просторову реальність і після нетривалого періоду адаптації починає втручатися у її світобудову, змінюючи її відповідно до власних цивілізаційних уявлень).

«Таємничий незнайомець» – цікавий з точки зору стилю і напрямку твір, бо поєднує і містичні мотиви, і фентезійні прийоми, і риси «магічного реалізму» (хоч тоді цих термінів ще й близько не було). Інколи здається, що автор іронізує, пародіює романтичні та готичні романи. А потім розумієш – ні, не здається, він саме це і робить. В історії про візит Сатани на землю, написаній задовго до «Майстра і Маргарити» Булгакова, автор використовує фантастику як призму, за її допомогою увиразнюючи і фокусуючи свій критичний погляд на сучасний йому світ.

«Нема бога, нема всесвіту, нема життя, нема людства, нема раю, нема пекла. Все це тільки сон, дурний і заплутаний. Нема нічого, крім тебе самого. А ти – лише ідея, беззмістовна, заблукала, бездомна, загублена у вічному космосі»

Марк Твен

І, нарешті, «Три тисячі років серед мікробів» – цілком постмодерна, як на мій смак, річ. Щось у ній є від «Історії світу в 10½ розділах» Джуліана Барнса, щось – від «Подорожі Гуллівера» Джонатана Свіфта. Вона відгукується в мені голосами Рея Бредбері, Карела Чапека, Джорджа Оруелла й багатьох інших, що їх складно навіть розрізнити. Гротескна, сатирична, саркастична, фантастична, філософська, – словом, книга, обов’язкова для прочитання. Навіть якщо Том Соєр і Гек Фінн пробігли – пропливли на плоту вниз по Міссісіпі – повз вашу увагу у шкільному курсі зарубіжної літератури.

Читайте також:
Коментарі
Юрій Митрофаненко
02.12.2020

Дякую, Ольго! Надзвичайно цікаво-пізнавально-смачний текст. Люблю Марка Твена та екранізацію його творів. Зацікавили романами про дорослого Тома Сойєра. Цікаво, чи зберіг він свою дитячу іскорку в дорослому житті!


ТІЛЬКИ ЗАРАЗ!

Знижка -30% майже на ВСЕ

Діє до 9:00 14.04.2021

Промокод: BOOK-30

*діє на 90% асортименту, не сумується зі знижками

Отримай знижку 30%