Днями у видавництві «АССА» вийшла книга «Відгук темних сновидінь» молодої письменниці з Кропивницького Ольги Мігель. Це друга частина трилогії під загальною назвою «Крук та Чорний Метелик». Вихід другої книги і став приводом для розмови з авторкою.
— Олю, як взагалі виникла ця ідея, яка розтягнулася аж на три повноцінних книги фентезі?
— Вона формувалася дуже поступово. Коли я починала цю історію, мені було сімнадцять, і все, що я писала доти, були тими самими «сотнями сторінок для сміттєвого кошика». Не було адекватного досвіду, як правильно працювати з текстом, будувати сюжет, розробляти світ тощо. Все це прийшло до мене з часом, після якого я поверталася до цього рукопису та багато разів кардинально його переписувала.
Спершу це була історія дівчини, яка потрапляє до іншого світу (в ті часи потраплянці у фентезі ще не були на кожному кроці, цей концепт тоді був навіть оригінальним), і маючи там різні пригоди, зустрічає темного чарівника, переживає те, що відбувається в кінці другої частини, а потім в третій розгрібає наслідки.
Власне, тоді концепція круків – магів, для яких джерелом сили є останній подих людини, що помирає – була центральною в історії. Проте коли я через роки повернулась до цієї книги, то зрозуміла, що світ, в якому все відбувається, фактично відсутній, просто «ну отут є магія та чудовиська, ТАДАМ». Одначе історію героїв викидати на смітник не хотілося, бо все оце задумане мені ну дуже сильно подобалось. Тому засівши з горою блокнотів за мозковий штурм, я почала заново будувати фундамент.
Сформувавши його в голові та чисельних записниках, я повернулася до роботи. І спершу переписала першу частину, спираючись на ці концепти, а потім продовжила роботу над циклом вже більш свідомо, чітко розуміючи, що де роблю та які ниточки до чого ведуть не тільки в особистісній історії Аліси, а й в глобальній історії, частиною якої вона є.
— Відкрийте таємницю – які пригоди та випробування чекають на героїню в другій частині?
— Алісі в цій книжці непереливки! І найперше їй доведеться подорослішати. Вже на перших сторінках ми однозначно зустрічатимемо не ту паливоду, яка лізе до чорта на вила. Від подій першої частини минуло чотири роки, і травмована шибайголова виросла, набравшись розуму та розсудливості. Проте по-справжньому сильною їй іще належить стати.
Головною проблемою для героїв буде загадковий маг у масці, який звільнить одну з істот, що матиме у світі наяву абсолютну владу над матерією.
Перед героями лежатиме пазл: вітраж, розбитий тисячі років тому, який треба відновити. Алісі доведеться відвідати місто кошмарів у світі снів, розшукувати стародавні храми, знаходити записи тисячолітніх сновидінь, які можуть дати підказку. Ба навіть вирушати шпигункою до сусідньої країни на північному сході, з якою в Ануари дуже непрості відносини. І навіть йти в бій на справжній війні.
— Третя книга вже дописана?
— Так, давно.
— А тепер пофантазуємо та уявімо, що Ольга Мігель раптом опинилася у вигаданому собою світі. Що би вона зробила?
— Якби я опинилася в якомусь із вигаданих мною світів, то найперше постаралася б не перетнутися там зі своїми героями, і щоб вони не дізнались, хто я така – бо однозначно мене б побили зі слізними криками «ЗА ЩО?!» (надто Аліса ).
Та й коли зважити, що мої світи не надто схожі на Еквестрію, то навіть як вони й справді десь існують, я, коли чесно, не дуже хочу туди потрапляти!
А щодо світу, де опинилася Аліса… То потрапляти туди не так вже й погано хіба що вже після подій трилогії, коли герої нарешті розгребуть усі ті глобальні катаклізми та «полагодять» реальність, в якій все пішло шкереберть кілька тисячоліть тому. Бо наразі там от трішечки не курорт: полотно світобудови тріщить по швам, боги кудись позникали і невідомо що з ними сталося, а землею швендяє нежить та породження тіні – від дрібноти, з якою звичайні люди ще можуть якось впоратися, до монстрів, проти яких треба цілий загін магів виставляти, і то їм непросто буде. З усього цього… тільки до «проблемних сусідів на мапі» нам, як і країні Ануарі, не звикати…
— Ви плануєте й далі писати фентезі, чи будете працювати також у інших жанрах?
Мій основний жанр – це фентезі, мені в ньому подобається найбільше. Тим паче, що він доволі широкий, якщо взяти до уваги всі його піджанри та мікси жанрів. Тут справді є де розгулятись, аби не знудитись, та простір вигадувати які завгодно світи.
Тож письменниця Ольга Мігель – це авторка саме фентезі, але фентезі різного. І деякі нові рукописи, які, сподіваюся, вийдуть незабаром, покажуть, наскільки різними ці світи можуть бути.
Є у мене в бібліографії й три фантастичних соціальних трилери. Але я наразі не знаю, чи працюватиму колись іще в темних жанрах, та коли це буде.
А от сучасної прози без фантастичних елементів від письменниці Ольги Мігель таки не буде. Якщо я колись і захочу видати щось в цьому напрямку, то братиму вже інше авторське ім’я.
Розмовляла Юлія Ілюха.
Читайте також:
- Крук та Чорний Метелик. Книга 2. Відгук темних сновидінь 2Немає в наявностіSpecial Price 327₴ ціна ЄКЛУБ КРАЩА ціна Regular Price 444₴ціна ЄКЛУБКРАЩА ціна
