20 жовтня у столичному ресторані “Глек” відбувся літературний вечір Дмитра Лазуткіна, під час якого автор представив свої нові тексти. Ця зустріч стала приводом для розмови з поетом.
- Як коронавірус та пандемія вплинули на твою творчість і на тебе особисто?
- На щастя, мене вони не торкнулася. Я і моя родина наразі залишаємося остронь цієї пандемії. Або, можливо, перехворіли якось непомітно і безсимптомно.
Не можу сказати, що мені карантином так ударило, що зовсім геть там я якось у депресії розплющений. Думаю, що цікаво спостерігати, як реагують люди, офіційні особи на ці всі події. Спостерігати за реакціями, за страхами, істеріями подекуди. Це цікавий стан для митця, який описує їх.
Якщо говорити про літературу, зрозуміло, що не всі фестивалі відбуваються. Не всі події проходять в оффлайні, деякі переходять в онлайн. В цьому, до речі, теж є своя фішка. І навіть певний плюс, тому що, наприклад, на фестиваль у якомусь невеликому містечку можна запросити світові імена і просто по ZOOMу включити їх, щоб вони почитали вірші, уривки з прози чи записали якесь звернення. Це зручно. З іншого боку, для мене важливо живе спілкування, живі очі й люди. На щастя, більшість заходів, де я був запрошений цього року, так, деякі скасувалися, але більшість відбулися. В Авдіївці ми виступали на День Незалежності разом із моїм музичним проєктом “Артерія”. А також там гурт “Жадан і собаки” виступав, Анжеліка Рудницька. Було насправді дуже атмосферно виступати перед військовими. Потім був класний фестиваль в Одесі, Міжнародний літературний фестиваль, фантастичний просто. Також там з “Артерією” виступав. І ще з поетом Артемом Полежакою у нас був такий творчий тандем у Луцьку на фестивалі “Фронтера” і теж було супер. Ну, тобто, я не можу сказати, що мені якось так ударило, що зовсім геть там я якось у депресії розплющений. Думаю, що цікаво спостерігати, як реагують люди, офіційні особи на ці всі події. Спостерігати за реакціями, за страхами, істеріями подекуди. Це цікавий стан для митця, який описує їх.
Розкажи, будь ласка, про свій музичний проєкт “Артерія”.
Тексти мої так чи інакше ставали піснями. Гурт “Kozak System” багато виконув пісень на мої тексти, це і “Твоя порядність така спокуслива...”, той же “Реквіем” вони виконали та інші.
У мене є музична школа за спиною, але по класу труби. Мені дали трубу, щоб, знаєш, я не співав особливо. Тому, власне, для мене важлива “Артерія” і я її ціную за те, що там є авторська подача.
І з Борисом Севастьяновим під час волонтерської поїздки в АТО в Луганській області ми познайомилися, він харківський композитор. У мене написався текст і він запропонував його разом виконати. Він написав музику. Борис співає, я радше не співаю, а виконую такий речитатив, хіп-хоп, така мелодекламація. Це як завгодно можна називати. У мене є музична школа за спиною, але по класу труби. Мені дали трубу, щоб, знаєш, я не співав особливо (посміхається). Тому, власне, для мене важлива “Артерія” і я її ціную за те, що там є авторська подача. Але музика, музична складова — це Борис Севастьянов. А зараз уже з'явилися живі музиканти: Євген Андреєв та Денис Бевз. Труба жива, гітара. Ну, тобто вже виступаємо як повноцінна музична команда. Знову ж таки, це поєднання музики й поезії. Розпочалося все з тем таких військових, з вражень, які були привезені з зони ООС. А зараз там є і інтимна лірика, і соціальні штуки. Тобто, ми плануємо це розвивати.
На мою думку, твій вірш “Реквіем”, який потім став піснею, без перебільшення є геніальним текстом. Яка історія його створення?
Вірш “Реквіем” - це дуже сумний, трагічний текст, який так чи інакше для багатьох став співзвучним з тим, що вони відчували після всіх цих трагічних подій на Сході України. Які відбувалися, відбуваються і продовжують відбуватися. Сам текст написався після того, як було збито літак “ІЛ-76” (теракт у Луганську, який забрав життя 49 українських військовослужбовців — Авт.).
Вірш “Рквіем” написався за 20 хвилин. Я пам'ятаю, що тоді була страшенна злива і рядки “Небо ридма ридає солдатики…”. Це буквально було написано в той момент, і сама природа якось відгукувалася на це. І вже потім його почали виконувати і Євген Нищук, і Ада Роговцева, і “Kozak System”, і Андрій Гаєцький з симфонічним оркестром Одеської телекомпанії і багато-багато різних версій з'явилося.
Якось пішов цей вірш у народ, моментально зрезонував. Для митця це усвідомлення того, що правильно було підібрано слова. З іншого боку, потім цей текст став звучати не лише у відношенні до цієї трагедії над Луганським аеропортом, а й cтосовно всіх загиблих.
Вічна слава нашим загиблим героям, воїнам, які захищали нас від російського окупанта. Глибока шана і повага тим, хто робить це зараз. Дмитре, від такої складної і трагічної теми хочеться перейти безпосереднього до творчого питання. Що чекає твоїх фанатів найближчим часом?
- Я планую почитати багато текстів з нової книжки, яка ще не опублікована, навіть не знаю, де вийде. Але в мене приблизно десь 60 нових віршів, які десь друкувалися, але не виходили окремою книжкою. Я буду читати багато нового і, звісно, ж почитаю з книги “Артерія”, яка для мене є дуже важливою, підсумковою. Коли вона вийшла, я був страшенно втішений. Я всім був готовий сказати, що це найкраще, що було написано українською мовою за історію існування української мови. Але потім, знову ж таки, береш чиїсь книги, вірші. Думаєш: блін, як класно пише, а цей ще писав до мене 50 років тому. Думаєш, не будемо перебільшувати свою значимість, але ці тексти мені дуже дорогі.
Тексти Дмитра Лазуткіна зі збірки “Артерія”
* * *
пісок і літо дощі та райдуги
цілунки легко стають укусами
наскрізний струм у потоках патоки...
твоя порядність така спокуслива
не я ловлю тополині пестощі
не я життя вимірюю курсами
(чиїсь конспекти і зайві ревнощі)
твоя порядність така спокуслива
твоя відсутність така заплутана
твої приходи такі наповнені
ти недочута ти переслухана
ти божевільна ти некерована
усе твоє — що я мушу вивчити
усе твоє — що я хочу відати
титититититититититити
тититититититити — ти
(а раптом щось би тобі не личило —
то наведи вже курсив і видали)
твої симптоми твої діагнози
fаshion tv і серце Ісусове...
температура
високі градуси —
твоя порядність така спокуслива
нічна теорія східні практики
вино з гурзуфу вітер з атлантики
так дивно бути з тобою поряд
коли свобода — найвищий поверх...
ти відчиняєш
прозорі двері
ти розчиняєшся
в атмосфері —
ти божевільна ти некерована
і недочута і переслухана...
твоя відсутність — така заплутана
твоя присутність — така наповнена
* * *
між нами вода і відсутність мостів —
ніщо не завадить ковтати тумани
і ніби усе чого дійсно хотів —
стрибати у подих південних вітрів
де небо і дно — два великі екрани
дві пари очей в коридорах нічних
дві хтиві змії під футболкою літа…
я майже торкаюся теплих твоїх
уявлень про сни поза межами світла
ти м’ясо моє і кохання — моє
і риби мої і мій час на зап’ясті…
і щастя не тямлячи де воно є
купається в щасті
* * *
За законами математики –
Мінус доля на мінус час…
Небо ридма ридає, солдатики,
Небо ридма ридає по вас.
Хтось на мапі звіряв маршрути,
Хтось дививсь на зірки з печер…
Нерозкритими парашутами
Рахуватимуть вас тепер.
По розмоклій траві розкидано,
Збиті сонця, немов бурштин.
Нині небо ридає ридма,
Диким полем гірчить полин.
Батьківщина або територія…
Кожен сам обирає шлях.
Запікається кров’ю історія,
Мов у дерево входить цвях.
Ваші хрестики, ваші прихистки,
Ваша правда, ваш сум і щем…
Так лягло – згідно правил балістики,
Так розквітло німим вогнем.
Ще чекають вас, ще вимолюють,
Проглядають рядки новин
І виколюють очі колами
Цих роз’ятрених Україн.
І нічого крізь сльози не видно
І біліє надтріснута вісь…
Нині небо ридає ридма,
Зі свічок опливає віск.
Вже за все перед Богом прощені
Линуть ангели-дембеля…
Засинайте спокійно, хлопчики,
Це навіки ваша земля.
Розмову підготував Ярослав Карпець
Фото на банері взято з особистої сторінки поета у Facebook
Фото у тексті - Антон Комар
