Сила-силенна варіантів: добірка книг із відкритим фіналом

Незавершені твори дуже часто нас дивують і навіть дещо засмучують. Ми намагаємося зрозуміти, що саме хотів сказати автор, але натомість поставив три крапки. Чи був твір незавершений цілеспрямовано, чи став він жертвою певних життєвих обставин? На жаль, дуже часто ці питання лишаються без відповіді. 

Відкритий фінал у книзі – це завжди простір для роздумів читача. Нерідко автори йдуть на такий крок цілеспрямовано. Варто згадати знаменитий роман Миколи Гоголя «Мертві душі», що входить до збірки «Мертві душі. Ревізор». Відомо, що він мав складатися з двох частин, але другу частину автор узагалі спалив. Тим не менш, нам усе одно залишилося широке і дуже характерне літературне полотно, що стало пам’яткою свого часу, хай і неповне.

Подібна ситуація склалася з романом Франца Кафки «Замок». Це досить складний твір, наповнений різноплановою символістикою. І дотепер він викликає захват у читачів, який подекуди переплітається з нерозумінням

В дечому доля роману чимось нагадує ситуацію з епопеєю Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу». Вона також була незакінченою через смерть письменника і стала символом інтелектуальної думки свого часу. Семитомник Пруста називали найкращим романом ХХ століття, захоплюючись його масштабною панорамою. 

Історії з відкритим фіналом мають дуже різну жанрову й тематичну направленість. Так, роман Ярослава Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» називають блискучою антивоєнною сатирою. Він описує період Першої світової війни та падіння Австро-Угорщини. Дещо недолугий образ головного героя ніби відтіняє символіку занепаду того часу.

В творі Джорджа Орвелла «1984» також багато метафоричного, однак сатири якраз годі й знайти – це, скоріше, роман-застереження, пронизлива й жорстка антиутопія. Вона про невтішні перспективи людського майбутнього, а ще – про те, як можна почуватися самотнім у соціумі.

Майже так само, як герой книги Олександра Троккі «Молодий Адам». Він веде життя самітника і наполегливо шукає сенс власного існування, аж доки не стикається із загадковим убивством. Цей твір також був не завершеним. Його похмура атмосфера сюжету обов’язково зацікавить читачів. Нерідко книги подібної глибини звертаються до теми стародавньої історії.

Так, видання Колма Тойбіна «Будинок імен» є своєрідною рецепцією трилогії античного поета Есхіла «Орестея». Воно по-новому розкриває цю драму, осучаснюючи її та відтворюючи перед читачем потьмарений світ, котрий полишили боги.

Жага незбагненного терзає й головного героя книги Джона Фаулза «Маг». Він пробує полишити мирське життя й отримати посвяту в таємниці окультних знань, але це виявляється дуже нелегко. Зрештою, твір демонструє нам відкритий кінець, і подальшу долю героя ми маємо домислити самотужки.

Так само, як долю Фродо із славнозвісного роману Толкіна «Володар перснів», котрий, закінчивши з епопеєю знищення кільця влади, вирушає в безповоротну мандрівку незвіданими світами. 

Книги з відкритим фіналом часто торкаються проблем нашого повсякдення.

Так, видання Гаськи Шиян «За спиною» розповідає про українські нинішні реалії. Його герої дуже  пізнавані – такі точно є серед наших сусідів та знайомих. Подібні сучасні книги є літературним портретом нашого часу.