Захоплюючі пригоди потребують не лише широкого простору для фантазії, а й безмежної сцени, на якій вони будуть відбуватися. Саме тому автори пригодницьких романів регулярно «відправляються в плавання» по широким морським просторам.
Книги про море
З зарубіжною класикою пригодницької літератури про море коло читачів —широке, як океан — познайомилося завдяки романам Жуль Верна. Знаменитому мрійникові мало було подорожей поверхнею води, він хотів розказати про те, що криється в глибині. Його авантюрна душа неначе й досі жива: хто, читаючи «20000 льє під водою», не уявляв себе на борту Наутилуса, не відбивав напади гігантських восьминогів та не подорожував світом? А інтелектуальна спадщина Жуля Верна жива без, усякого сумніву. Винаходи, описані в його книгах, давно вже не здаються нам чимось надзвичайним. Хто знає, наскільки саме надзвичайна фантазія письменника сприяла розвитку техніки та, що куди важливіше, людського духу авантюризму.
Жуля Верна часто тягнуло на пригодницькі романи про море. Можливо, це тому, що в його часі морські шляхи були чи не єдиним маршрутом далеких мандрівок, а він любив відправити своїх героїв тинятись по світу. В «П’ятнадцятирічному капітані», наприклад, через підступність корабельного кока бриг «Пілігрим» припливає не до Америки, а в Африку, де лише юний капітан зуміє зберегти корабель і команду. А в «Дітях капітана Гранта» є й Південна Америка, і Австралія, і Нова Зеландія. Цікаво буде не тільки тим, хто хоче дізнатися, як у ті часи можливо було здійснити настільки масштабну подорож, а й допитливим читачам, які бажають ознайомитися з флорою і фауною тих далеких місць.
Різко, як погода на морі перед штормом, перейдемо від дитячих творів Жуля Верна до триллеру, мало не твору жахів, що випробує нерви читачів однією назвою. «Терор» Дена Сіммонса. Море в ньому не таке, як у романах французького фантаста: воно не помічник героям, воно їх смерть. Сковані льодом кораблі полярної експедиції «Терор» та «Ереб» опиняються у пастці, з якої не виведуть ні весла, ні вітрила, ні навіть двигуни кораблів. А Терор – не тільки назва корабля. Терор — це те, що ходить по тій невблаганній кризі… І взагалі, вони що, не знали, що як корабель назвати, так він і попливе?
Сучасні автори також обожнюють море, як діти. Більше за всіх, здається, його любить азербайджанський письменник Ельчин Сафарлі. Образ моря, розбавлений вкрапленнями традицій та культури сходу, фігурує в трьох останніх романах, перекладених українською. «Про море мені розкажи» – наповнений рефлексією та життєвою мудрістю головного героя, самого автора збірник коротких есеїв.
«Чекай удома, коли повернуся» – представник епістолярної прози. Сповнені смутку та надії листи батька доньці, яку він довго-довго не бачив, вкотре доводять, що найкраще – вдома.
«Дім, де жевріє світло» підхоплює цю ідею та розпалює її. Атмосфера тепла, створена автором, нагадує плавання в теплій морській воді.